Деанон командирів російської армії та їх ядерні загрози

Погляньте на ці відзнаки — цілий “іконостас” у три ряди. Однак, враховуючи, що в країні, де медалі видають навіть за участь у парадах чи виборах, такі відзнаки дещо втратили свою цінність. Придивившись, проте, можна помітити і справді вагомі нагороди.

Серед них — орден Мужності, яким, до речі, пишалася в соціальних мережах його дружина, Ольга Васильєва. І нагорода справжня. Але за що? Відповідь залежить від рівня цинізму.

Для скептиків цей орден могли присудити за наказ, відданий генералом у 2016 році, коли він відправив солдата у протигазі засипати хлоркою яму з оленячими тушами, нібито зараженими сибіркою. Адже для такого наказу, супроводженого кількома різкими словами, потрібна особлива “мужність”, чи не так?

У медіа, звісно, це було представлено зовсім по-іншому. Російські канали драматично подали цей інцидент. За офіційною версією: “Єкатеринбург, 22 лютого. /ТАС/. Командувач військ Центрального військового округу (ЦВО) генерал-полковник Володимир Зарудницький вручив начальнику військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ) округу орден Мужності Валерію Васильєву за ліквідацію наслідків спалаху сибірки на Ямалі влітку. Про це повідомили в прес-службі ЦВО.”

Тож, генерал отримав свою частку слави. Подейкують, що навіть місцевого губернатора долучили до цієї історії, а медіа відповідно “підказали”, як слід висвітлювати цей “подвиг”.

На перший погляд, ніби нічого особливого. Генерал отримав нагороду, медіа злегка перебільшили. Але слід розуміти, в яких умовах він служить. Тут власноруч створені фейкові героїзми стали звичною практикою. У країні, де обман став повсякденністю, кожен сам собі творить історію.

Та, поки генерал розправлявся з сибіркою в Сибіру, в його рідній частині панувала занедбаність, де порядок залишав бажати кращого.

Генерал Васільєв і його В/Ч

Після ретельного аналізу ситуації стає зрозуміло: замість нагород, генералу варто було б світити п’ятіркою загального режиму — так, як усміхається хитрий прапорщик, який примудрився вивести зі складу цілу вантажівку з формою.

Отут http://ru.esosedi.org/RU/SVE/268079/32_voennyiy_gorodok_v_ch_61423/ можна почитати відгуки, що твориться у тій частині.

Генерал Васільєв і Буратіно

Вражає, чи не так? Генерал з неприхованою гордістю застосовує важку вогнеметну систему «Солнцепёк». Формально — під час навчань. Але ж усі розуміють, навіщо відпрацьовуються подібні навички. Вірно, щоб бути готовими застосувати їх у реальних умовах, коли випаде можливість.

І як вам факт використання заборонених різними конвенціями видів зброї? І це вже не кажучи про абсурдність того, що військам хімічного захисту знадобилася система “Буратіно”. Що ж вони збираються нею знищувати? Радіацію? Холеру? Можливо, “випалювати” мешканців заражених районів? Складається враження, що вся країна — це своєрідний чумний барак. Тож, може, не варто стримувати себе, Васильєв? І почати, наприклад, із Єкатеринбургу?

Син генерала Васільєва

У сім’ї Васильєвих сімейний підряд. Є у генерала Васільєва синок. Старший, від першого шлюбу. Ось прогулюється з сестричкою, молодшою донькою Васильєва, від другого шлюбу.

А ось і сім’я самого Ігоря Васильєва. Там у генерала є онук.

Васильев Игорь Валерьевич 14.02.1992 р.н.

• Телефони: 79178114006 є телеграм, вайбер, +79873699576 +79178114006 – є телеграм

• Транспорт: Т613СУ64

• ИНН 6452912255737

• СНИЛС 17750769309

Дружина – Васильева Софья 24.07.96 г.р.

• Паспорт 3616 285702,

• Телефон +79873699576

• Паспорт 4011 501518

Молодший Васильєв теж військовий.

Папа Васильєв пристоїв хлопчика до себе під бок, у містечко Вольськ-18, або Шихани, де Васільєв-молодший займаеться наступним:

Довідка

Військове містечко Шихани-2 (населення 4658 чоловік), також відоме як Вольськ-18, адміністративно не входить до ЗАТ Шихани, але історично є з ним одним цілим. Відстань між містами 2 км. Щоб потрапити до Вольська-18 (Шихани-2), потрібна спеціальна перепустка, не кажучи вже про в’їзд до бригади чи інституту. У містечку збудовано два з невеликим десятки досить сучасних будинків, розташованих на Червонопрапорній вулиці.

Вольськ-18 (Шихани-2) включає:

• 33-й центральний науково-дослідний випробувальний інститут Міністерства оборони Російської Федерації;

• полігон 33-го ЦНДІІ Міноборони Росії;

• 9-й полк засічки та розвідки;

• 1-а мобільна бригада РХБЗ;

А папа генерал Васильєв на тому полігоні сонцепеки випробує.

Випробування

Покращена модифікація ТОС-1 «Буратіно» – ТОС-1А «Сонцепек», камази постановки димових завіс та РХМ-6, створена на базі бронетранспортера БТР-80.

За допомогою РХМ можна вести радіаційну, хімічну та біологічну розвідку, оцінювати навколишню метеорологічну ситуацію, контролювати обстановку в радіусі до 6 кілометрів і знаходитись на одному місці. “Звезда” кодове найменування полігону

Геолокація – 52.085632050578525, 47.09450767451763

А оцей знімок якраз геолоковано на Шиханському полігоні

Отже, тепер зрозуміло, чому в російської армії техніка часто не відповідає заявленим тактико-технічним характеристикам. Причина проста — “сімейний бізнес”. Васильєв-молодший займається виробництвом тих самих ТОСів, які Васильєв-старший пізніше випробовує. І як ви думаєте, які відгуки він залишає на цю техніку?

Звісно, виключно позитивні. Формально “Солнцепек” повинен вражати на відстані 10 км, хоча, як подейкують, реальна дальність навіть до 6 км не дотягує. У системи є ще низка недоліків, але це дрібниці, коли йдеться про премії, підвищення та бонуси для родини Васильєвих.

Свою любов до “Буратіно” генерал Васильєв приніс і в Україну. У 2022 році, облаштувавшись на ЗАЕС в Енергодарі, він розмістив кілька цих установок неподалік, у Великій Білозірці, в лісі.

Звісно, все було під охороною десятка агентів ФСБ, що створювало їм комфортні умови. Можна було жити й насолоджуватися. Хоча це було недовго, адже після деяких подій по позиціях завдали удару — двічі на день. Тепер у генерала немає ні “Буратін”, ні декількох соратників із ФСБ.

Продовжимо огляд генеральських “гріхів”.

Запорізька АЕС під управлінням генерала Васильєва

Спортзал, база для зберігання військової техніки, склад боєприпасів, кулеметні гнізда й невідомо що ще — усе це розміщено на Запорізькій АЕС, найбільшій атомній станції в Європі. І це ще не все — станція стала також місцем перебування експертів МАГАТЕ.

Проте, здається, ці експерти нічого з цього не помічають. За агентурною інформацією, орки супроводжують їх так, що на об’єкт вони майже не потрапляють: сніданок у ресторані, обід там само, вечеря знов у ресторані, де й чарку пропустити можна. Навіщо їм оглядати станцію? І так усе добре.

Якщо ж раптом станеться трагедія, МАГАТЕ, ймовірно, просто висловить “стурбованість” із приводу того, що більша частина Європи стала непридатною для життя на наступні 10 000 років. Ось така “корисна” організація.