25.03.2023
1 хв
1694
У 1920 року американський психолог Едвард Лі Торндайк увів термін “соціальний інтелект”, який описує здатність правильно розуміти поведінку людей. Ця здатність, розвинена людиною в результаті еволюції, необхідна для ефективної взаємодії між представниками нашої раси та успішної соціальної адаптації нових її членів. У 1937 році інший американський психолог, Гордон Олпорт, автор “теорії рис особистості”, пов’язував соціальний інтелект зі здатністю висловлювати швидкі, майже автоматичні судження про людей, прогнозувати найімовірніші реакції людини. До соціального інтелекту, в контексті нашого сучасного життя, я б додав й інший термін – “емоційний інтелект”. Адже вираження емоцій у переважній більшості випадків є соціальним інструментом. На підтвердження соціальної ролі емоцій говорить хоча б те, що міміка у сліпих від народження людей надзвичайно бідна.
Термін “емоційний інтелект” (EI), запроваджений 1990 року Пітером Селовеєм і Джеком Маєром, описує здатність людини розпізнавати емоції, визначати їхнє походження та роль, генерувати й управляти ними заради емоційного та інтелектуального зростання. Коефіцієнт EI, на відміну від усім зрозумілого IQ, описує здатність людини правильно витлумачувати обстановку і впливати на неї, інтуїтивно вловлювати те, чого хочуть і чого потребують інші люди, розуміти їхні сильні й слабкі сторони, не піддаватися стресу та бути чарівним. Так ось, повертаючись до початку цієї статті, багато психологів останнім часом приходять до того, що рівень “загального” інтелекту ніяк не корелює з рівнем соціального інтелекту.
Шелдон Купер, один із головних героїв “Теорії великого вибуху”, – класичний приклад людини з високим IQ (у фільмі називалося число 187) і низьким “соціальним інтелектом”. Високий інтелектуальний рівень є необхідною, проте аж ніяк не достатньою умовою соціального розвитку особистості, тобто він може допомагати соціальному розвитку, але не заміщати його. Ба більше, високий інтелект може повністю знецінюватися, у випадку, коли його володар страждає на “соціальну сліпоту”. Напевно, у багатьох із вас є приклади того, як розумний хлопець (або дівчина), спілкуючись, поводиться дещо неадекватно (не вписується в “хвилю”, на якій перебувають усі інші) і провокує негативне ставлення до себе.
Та що там, такі “фейли” напевно були в житті кожного з нас – невдалий жарт, недоречний сміх або будь-яка інша ситуація з нашого невдалого соціального досвіду. Людина, налаштована на підвищення свого соціального інтелекту, постарається в деталях запам’ятати цю ситуацію, розібрати її “по кісточках” (що було “до”, що було “після”, чому так сталося, як мені насправді слід було поводитися тощо), щоб засвоїти досвід і не робити цих помилок у подальшому. Результат усвідомлення цієї події закріплюється в когнітивних структурах психіки у вигляді навичок, і що більше в людини цих навичок, то простіше їй бути “своїм” у соціумі й досягати своїх власних цілей, використовуючи тих, хто її оточує.
Основа соціального інтелекту – емпатія або “соціальна сприйнятливість”. Ключ до розвитку цієї навички лежить у тому, щоб вийти за рамки свого егоїзму і звернути увагу на інших людей. Ба більше, краще не просто звернути на них увагу, а сконцентруватися на тому, що робить об’єкт вашого спостереження, як він це робить, навіщо він це робить тощо. Нам, жителям мегаполісів, тренуватися в цьому досить просто – спускайтеся в метро і не поспішайте втикатися в смартфон з Angry Birds. Просто озирніться і виберіть 3-4 людей для спостереження.
Постарайтеся уявити, куди вони їдуть, які думки в них у голові. Поспостерігайте за їхньою мімікою: які емоції в цей момент вони відчувають? Постарайтеся уявити, як ця людина розмовляє з іншими, про що сперечається, як при цьому проявлятимуться її емоції. Згодом ви раптом зрозумієте, що зморшки на обличчі об’єкта вашої уваги доволі швидко почнуть самі собою оживати у вашій уяві та “оживляти” спокійне обличчя посмішкою або незадоволеною гримасою.
Сучасна людина – істота доволі потайлива, тому для того, щоб краще розбиратися в тому, що людина відчуває і які думки в неї в голові, непогано навчитися читати “мову тіла”. Тут можна не винаходити велосипед і прочитати книжку Алана Піза “Серія “А і Б = Формула успіху””. Ну або як коротку “шпаргалку” – 75 ознак мови тіла за Максом Еггертом.
Згідно з анатомічним атласом, у нас на обличчі 57 м’язів. Завдяки цьому наше обличчя саме по собі є потужним інструментом для комунікацій, причому мова міміки зародилася ще до того, як у результаті еволюції розвинувся мовленнєвий апарат. Відповідно і навички читання по обличчю лежать у нашій генетичній пам’яті глибше, ніж лінгвістичні “надбудови”, що робить їх більш універсальними. Якщо ви дивилися серіал, знятий за мотивами книжки Пола Екмана “Обмани мене”, або навіть читали саму книжку, то за якийсь час ви почнете помічати, що більша частина спостережень професора Каліфорнійського університету дуже схожа на правду.
Слухати вміють більшість людей, однак от чути – далеко не всі. Слухаючи співрозмовника, постарайтеся не просто вивуджувати тільки цінну для вас інформацію (як ви це зазвичай робите), а уявляти через цю розповідь ту реальність, у якій живе ваш візаві. Не бійтеся ставити навідні запитання і доповнювати цю реальність новими деталями. Через деякий час ви будете здивовані тим, що в очах співрозмовника ваш авторитет почне зростати. Чому? Адже ви нічого йому не розповіли, а тільки слухали і ставили навідні запитання!
Настрій людей – дуже корисний індикатор для визначення своєчасності того чи іншого соціального впливу, необхідного вам. І навичка швидкого визначення настрою іншої людини за уривчастими, на перший погляд, відомостями, допоможе вам оперативно скоригувати вашу поведінку. Згадайте, як у дитинстві за гучним грюканням дверей і незадоволеним покашлюванням у коридорі ви дізнавалися, в якому настрої прийшов ваш батько. Вам вистачало лише кількох непрямих ознак, щоб зрозуміти, чи варто давати щоденник із двійкою на підпис, чи зачекати, доки батько повечеряє та подобрішає. Комбінація навичок, прокачаних у читанні емоцій і мови тіла, вміння слухати дадуть вам змогу з високою точністю визначити настрій потрібної вам людини.
Після того як ви трохи опануєте все перераховане вище, починайте розвивати свої акторські таланти. Бо однією з важливих навичок соціального інтелекту є здатність пристосовуватися, підлаштовуватися під оточення.
І не варто тут цитувати відому пісню Макаревича “Одного разу світ прогнеться під нас” – якщо наша мета полягає в тому, щоб навчитися керувати соціумом навколо себе, то здатність правдиво грати потрібну в даний момент роль стає незамінним інструментом. А вищезгаданий Гордон Олпорт і зовсім називав соціальне пристосування ключовим продуктом соціального інтелекту. Ви можете бути більшу частину свого життя брутальним мачо, але якщо вам треба заспокоїти дівчинку, яка втратила своїх батьків у натовпі торгового центру, то вам доведеться дістати з глибин своєї душі рожевого поні і дати цій дівчинці побачити його.
Ті, хто захоплюється фотографією, напевно, помічали, що за кілька тисяч кадрів з’являється цікавий феномен – ви починаєте дивитися на світ, який вас оточує, ніби через видошукач фотоапарата, оцінювати, наскільки ця “картинка” цікава не тобі, а твоїм друзям або знайомим. Тобто ви починаєте дивитися на цей світ ніби збоку, точка сприйняття реальності раптом виходить за межі вашої свідомості та опиняється десь на вашій сторінці Facebook або ЖЖ.
Так от, з вашими емоціями треба навчитися робити те саме. Якщо раптом ви відчули, що гнів, лють, заздрість, скорбота або інше сильне почуття, яке ви хотіли б узяти під контроль, починає проявлятися, змістіть центр сприйняття реальності та погляньте на себе збоку (“А хто це такий гнівний з такими смішно зморщеними губами?”). Погляньте на джерело цієї емоції – приміром, на таксиста, який викликав лють, вклинився у ваш ряд без поворотників і ледь не зніс вам половину бампера – і уявіть, як він втягнув голову в плечі, чекаючи вашої негативної реакції. Вам стане легше.
Якщо ж хтось навмисно спровокував у вас ту чи іншу емоцію (приміром, є люди, які спеціально влаштовують емоційні “гойдалки”, щоб дізнатися, що за людина перед тобою – їм так простіше спілкуватися), то розберіться, навіщо цій людині знадобилося викликати ваш гнів (жалість, страх або сміх). Можливо, вам із нею не по дорозі? Не варто забувати, що емоції – чудовий інструмент для маніпуляцій. Але перш ніж вчитися з їхньою допомогою маніпулювати іншими, переконайтеся, що свої емоції ви тримаєте під повним контролем.
Людина, яка не посоромилася зробити доповідь на конференції, виголосити тост на весіллі або поставити незручне запитання на загальних зборах дачного кооперативу, щонайменше, на певний час заволоділа увагою кількох слухачів. А як максимум – зміг вкласти в їхні голови потрібні йому думки.
Якщо ви боїтеся виступати публічно, то обов’язково пройдіть курси “Мистецтво презентації” або “Ораторське мистецтво”, яких зараз повно (як групових, так і індивідуальних). Тільки під час публічних виступів можна побачити, як хвилями змінюється настрій слухачів, які слова викликають сильні емоції, як змінюється увага тощо. Навіть якщо вам не доведеться робити доповідь перед Радою Федерації, отримані навички обов’язково знадобляться вам у повсякденному житті.
Незважаючи на гадану “несерйозність” цього методу прокачування соціального інтелекту, саме в настільних іграх характери людей починають “грати фарбами”, а якщо гра відбувається у невимушеній обстановці та з деякою (помірною) кількістю алкоголю, то, окрім веселого настрою, ви отримаєте ще й цілий набір соціальних навичок із читання емоцій, визначення брехні за непрямими ознаками, приховування власних емоцій і так далі.
Якщо ви самовпевнено вважаєте, що ці рекомендації не для вас і у вас із соціальним інтелектом усе гаразд, то не спокушайтеся. Розвиток соціального інтелекту – процес нескінченний.
По-перше, тому що ми зростаємо і розширюється коло наших завдань і цілей у житті. Через півроку вас можуть підвищити на роботі, або ви переїдете в інше місто, де розташована перспективна філія, яку вам доручили розвивати, і вся вибудувана вами система соціальних взаємин раптом стане неактуальною. У ваших нових підлеглих зовсім інша матриця мислення, інші цілі в житті, і за бізнес-ланчем вони обговорюють не ціни на нафту, а останню серію “Фізрука”.
По-друге, вдосконалення соціального інтелекту дає змогу ефективніше використовувати близьких і знайомих для незалежної оцінки самого себе. Люди, які вас оточують, починають виступати своєрідними “дзеркалами”, через які простіше стежити за власним розвитком.
А якщо ми лінуватимемося і поступово вибудовуватимемо навколо себе “лояльне” оточення, забувши про тренування соціального інтелекту, то рано чи пізно прийде хлопчик, який раптом покаже на вас: “А король-то голий!”.
І по-третє, тому що змінюється наше суспільство. Зовсім скоро представники покоління “Зет” (або Digital Native) прийдуть на зміну нам, які знають, як можна відтворити музику з аудіокасети.
І, найімовірніше, у покоління “народжених в інтернеті” будуть свої стандарти й оцінки коефіцієнта EI. Як приклад того, як змінюються соціальні комунікації, можна навести цікавий звичай, що існував якихось 400 років тому (за часів Шекспіра) між чоловіками та жінками: коханці були настільки одержимі запахом тіл одна одної, що жінки нерідко тримали під пахвою очищене яблуко, аж доки воно не вбирало в себе їхній піт і запах. Вони віддавали це “яблуко кохання” своїм партнерам, щоб вони могли вдихати його аромат за їхньої відсутності. Тож цілком можливо, що наші діти дивитимуться на наші соціальні звичаї з такою самою гидливістю, як ми дивимося на цих любителів “яблук кохання”.
