Дослідники з Амстердаму застерігають: навіть імплантований мікрочип тварини може слугувати джерелом зловмисного коду. Від ветеринарних клінік до мереж супермаркетів – загроза зараження шириться поза інтернетом.
Ветеринар на ім’я Сет зауважив дивну аномалію – RFID-сканер витягнув невірну адресу з чипа тварини. Спершу це виглядало як збій, та з часом система почала вилучати ідентифікатори, а після зависла з гумористичним повідомленням “Усі ваші тварини належать нам”.
Цей сценарій хоч і вигаданий, але доволі вірогідний. Дослідження Vrije University демонструє, що навіть котячий мікрочип може стати каналом зараження, використовуючи техніки SQL-ін’єкцій, переповнення буфера або вставки коду.
RFID-чипи – це крихітні пристрої, які містять ID, контактну інформацію, історію вакцинації. Вони використовуються не лише у ветеринарії, а й на складах, в супермаркетах, на митниці, у будівлях з контролем доступу та в медичних закладах.
Вразливість починається, коли заражений таг потрапляє до середовища, що підтримує запис нових даних. Система, яка зчитує цей чип, здатна автоматично завантажити та виконати шкідливий код – навіть без підключення до інтернету. Такий вірус мандрує з товарами, тваринами чи приладами між країнами.
Технологія RFID (радіочастотна ідентифікація) розвивалася як безпечна та зручна альтернатива QR-кодам та штрих-кодам. Її переваги – швидкість зчитування, незалежність від візуального контакту, компактність.
Але без додаткового шифрування або перевірки вхідних даних будь-який RFID-запис стає черговим несанкціонованим входом до вашої внутрішньої мережі.
Дослідники навіть показують нові явища:
Думка, що мікрочип у вашому коті може нести шкідливе ПЗ, більше не видається фантастикою. Поширення подібних атак – лише питання часу, якщо виробники RFID-систем не почнуть вживати серйозних заходів захисту на апаратному та програмному рівнях. А до того часу головне правило – ніколи не довіряй вхідним даним, навіть якщо вони в коті.
167 
165 
148 