23.07.2024
1 хв
596
Ця стаття розповідає про шлях європейського програміста, який зміг побудувати глобальний бізнес у сфері кібербезпеки, зробивши ставку на безкоштовний антивірус. Матеріал показує, як нестандартна модель поширення, технологічна експертиза та правильне масштабування дозволили вийти на світовий ринок і змінити правила гри в індустрії інформаційної безпеки.
Невдалий хімік Павло Баудіш почав писати свої перші програми ще в ті часи, коли в його рідній Чехословаччині при владі залишався комуністичний режим. З роками цей інтерес переріс у головний проєкт його життя — безкоштовний антивірус Avast, який сьогодні встановлений більш ніж на 400 мільйонах пристроїв і зрештою зробив Баудіша мільярдером. Як людині зі стриманим характером і без гучного бекграунду вдалося збудувати компанію, здатну на рівних конкурувати з американськими технологічними гігантами?
Стоячи на терасі даху п’ятизіркового Hotel U Prince, Павло Баудіш вдивляється в місто, де минула більша частина його 59 років. Позаду — заповнена туристами центральна площа Праги й гострі готичні шпилі Тинського храму, попереду — рівні ряди загострених охристих дахів.
На його очах місто поступово ставало світлішим і відкритішим. Баудіш добре пам’ятає похмурі часи після того, як війська Варшавського договору зупинили «Празьку весну» та встановили жорсткий комуністичний режим. Тоді його батько, психіатр, втратив можливість практикувати, а сам Павло так і не зміг отримати повноцінну освіту. Лише після «оксамитової революції» 1989 року почався період лібералізації, що відкрив нові горизонти для людей на кшталт Баудіша.
Попри всі злами долі він залишався врівноваженим і зосередженим. Саме цей підхід допоміг йому перетворити невелику компанію з кібербезпеки, співзасновану ще наприкінці комуністичної епохи, на впливового гравця ринку — такого, що здатен кинути виклик, а подекуди й випереджати агресивних американських конкурентів на зразок McAfee та Symantec. Зрештою це зробило його одним із небагатьох чеських мільярдерів.
Головний проєкт Баудіша — Avast, антивірус, встановлений більш ніж на 400 мільйонах комп’ютерів і смартфонів у всьому світі. Як і подібні продукти кінця 1980-х років, які створювали McAfee та Norton, він покликаний захищати користувачів від кіберзлочинців і шпигунських програм. Ключова відмінність — Avast поширюється безкоштовно й виключно онлайн, без продажу в роздрібних магазинах. Саме ця фріміум-модель дозволила компанії стрімко вирости та вийти на IPO на Лондонській фондовій біржі у 2018 році. Бізнес оцінили в $4 млрд, а статки Баудіша — у $1,4 млрд (станом на червень 2019 року).
Попри статус мільярдера, Баудіш залишається надзвичайно скромним. На ньому темно-синій жилет, чорна поясна сумка, коротко підстрижене сиве волосся — ніщо не натякає на великі гроші. Під час двогодинної розмови на прохолодній терасі він стримано добирає слова, повільно попиваючи гарячий шоколад і пиво Staropramen. Він зізнається, що не має «дорогих хобі»: його незвичне захоплення — геокешинг, пошук схованок за GPS-координатами. Інвестиції також прості й прагматичні — серед останніх покупок виробник підгузків і готель з видом на Празький Град. «Я не дуже сильний у готельному менеджменті. Це гарний спосіб навчитися», — спокійно пояснює Баудіш.
Історія Avast — це не ностальгія за «старим інтернетом» і не біографія успішного підприємця. У 2026 році вона читається як інструкція з виживання для технологічних продуктів у світі, де користувачі не хочуть платити наперед, а довіра до великих корпорацій постійно знижується. Безкоштовний антивірус Баудіша з’явився задовго до SaaS, freemium та AI-сервісів, але працював за тими самими принципами, які сьогодні використовують VPN-провайдери, хмарні сервіси та інструменти на базі штучного інтелекту.
Avast показав, що безкоштовність може бути не слабкістю, а стратегічною перевагою. Масовість дала продукту дані, дані дали якість, а якість — глобальне зростання без класичних маркетингових бюджетів. Саме тому ця історія важлива зараз, коли сотні стартапів намагаються повторити той самий шлях, але вже в значно жорсткішому й більш недовірливому цифровому середовищі.
Одним із найприбутковіших для Баудіша виявилося рішення найняти впертого американця, який перетворив Avast на «вбивцю гігантів». Ця людина – Вінс Штеклер, генеральний директор Avast протягом останніх десяти років. Зараз він сидить навпроти Баудіша і каже, заглушаючи балаканину туристів і воркування парачок. З часів IPO вони вперше дають інтерв’ю англомовному виданню.
Колишній менеджер Symantec здається галасливішим і впевненішим за свого начальника-чеха, своєю міцною статурою та лисиною нагадує генерала у відставці. Він із задоволенням хвалиться успіхами компанії, тоді як Баудіш більш стриманий. «Я якраз сьогодні читав про Aston Martin. [На Лондонській біржі] ми були другим найбільшим IPO за рік. Aston був першим. Зараз ми коштуємо дорожче за Aston Martin», — каже Штеклер. Він має рацію. Акції виробника улюблених машин Бонда впали, і його оцінка тепер трохи перевищує $3 млрд.
Штеклер не був очевидним кандидатом на посаду гендиректора. У 2005 році, коли він був топ-менеджером у Logicon, Комісія з цінних паперів та бірж (SEC) стягнула з нього $35 000 за цивільним позовом. Вона встановила, що Штеклер допоміг Legato, виробнику програмного забезпечення з Кремнієвої долини, завищити фінансові показники, підписавши контракт на $7 млн із застереженням про його розірвання. Згідно з заявою SEC, Штеклер розумів, що Legato не зможе зарахувати такий контракт у продажах, тому розповів топ-менеджерам компанії про те, як приховати застереження від фінансового відділу. Працівники жартували про «колишніх аферистів у керівництві », розповів про колишній співробітник Avast.
Історія Штеклер привернула пильну увагу британської преси під час підготовки Avast до IPO. Зазвичай, готовий підтримати розмову на будь-яку тему, Штеклер відмовився коментувати цей епізод і тоді, і зараз, у розмові з Forbes. Він не був першим у списку, коли Баудіш та інший засновник Avast Едуард Кучера у 2009 році почали шукати гендиректора. Спочатку засновники звали колишнього начальника Штеклера – колишнього віце-президента Symantec Дітера Гісбрехта. “Вони знайшли когось, хто їм насправді сподобався, і це був не я”, – жартує Штеклер. Гісбрехт відхилив пропозицію, але познайомив Баудіша і Кучеру зі Штеклером, який ухопився за можливість переїхати до Праги з Сінгапуру і прийняти кермо влади Avast у засновників, які тепер керують компанією тільки як члени ради директорів.
У боротьбі з McAfee та Symantec Avast переміг не технологією — на початку вони були порівнюваними — а моделлю поширення. Поки американські компанії продавали коробки в магазинах і ліцензії корпоративним клієнтам, чеський продукт просто завантажували мільйони людей. Без контрактів, без продавців, без складної ієрархії. Це виглядало як тимчасовий хак ринку, але насправді стало довгостроковою стратегією.
Фрі-модель дозволила Avast швидше масштабуватися, швидше отримувати зворотний зв’язок і швидше адаптуватися до нових загроз. У результаті великі корпорації опинилися в ролі тих, хто захищає старі бізнес-процеси, тоді як «маленький» європейський гравець диктував нові правила. Це класичний приклад того, як безкоштовний продукт може стати економічною зброєю проти значно сильніших конкурентів.
Попри неідеальну репутацію Штеклера, під його керівництвом компанія змогла подвоїти базу користувачів і вже у 2018 році показала операційний прибуток у $248,3 млн — про це йдеться у фінансовому звіті. Сам Штеклер згадує, що на момент його приходу у 2009 році річна виручка складала лише $20 млн.
Завдяки серії придбань, які суттєво розширили аудиторію, кільком вдалим партнерствам і жорсткій глобальній стратегії зростання, доходи компанії за наступне десятиліття різко зросли. Втім, епоха Штеклера добігла завершення. Уже за два тижні після нашої зустрічі він оголосив про намір залишити посаду наприкінці червня. Його місце займе багаторічний соратник і один із перших співробітників Баудіша — громадянин Чехії Ондрей Влчек.
Штеклер, можливо, й став своєрідним «уколом енергії» американського капіталізму для компанії, однак саме непохитна віра Павла Баудіша та Едуарда Кучери у власний продукт дала змогу Avast дорости до статусу «єдинорога» й не зупинятися в розвитку.
Рішення, які ухвалював Баудіш, радше нагадують шлях сучасних ІТ-магнатів на кшталт Марка Цукерберга, але без показної публічності та гучних жестів. Наприкінці 1980-х він залишив навчання на хімічному факультеті, чесно визнавши, що не має хисту до академічної науки, й повністю зосередився на комп’ютерах. За радянських часів персональні ПК були рідкістю, проте Баудіш влаштувався до установи з гучною назвою «Дослідний інститут математичних машин», де співробітники працювали на Olivetti M24. Там він створював графічне програмне забезпечення, усвідомлюючи, що реального ринку для нього не існує — настільки закритою й ізольованою була тодішня Чехословаччина. «Найважче було розуміти, що навіть якщо ти працюєш добре й маєш здібності, усе це фактично не має сенсу», — згадує він. Країна перебувала наприкінці періоду так званої нормалізації, а атмосфера відповідала проваленому комуністичному проєкту: людей регулярно викликали «на розмови» щодо політичних поглядів, і будь-яка невідповідність могла коштувати роботи.
Переломний момент настав, коли Баудіш отримав дискету з одним із перших комп’ютерних вірусів — Vienna. «Мої колеги не звернули на нього жодної уваги, вважаючи це іграшкою. Тож я забрав його собі й почав розбиратися», — розповідає він. Саме тоді з’явився інструмент, здатний швидко знаходити й видаляти шкідливий код. Згодом він став ключовою складовою першого антивірусу Avast і точкою відліку для майбутнього бізнесу.
Попри те що згодом співпраця між США та Чехією принесла Avast значні дивіденди, у 1990-х і на початку 2000-х конкуренція з американськими лідерами галузі ледь не зламала Павла Баудіша та Едуарда Кучеру. Їм доводилося постійно відбивати спроби McAfee та Symantec встановити повне домінування на ринку. У 1997 році McAfee навіть намагалася придбати чеську компанію. Вірний своїм принципам, Баудіш згадує, що замість продажу вони з Кучерою запропонували ліцензійну угоду на використання антивірусного рушія. «Вони відповіли: ні, без варіантів. Але вже за два тижні повернулися і таки купили ліцензію», — усміхається він.
На початку 2000-х, коли Symantec пішла шляхом агресивного демпінгу в гонитві за глобальним лідерством, керівництво Avast було змушене діяти радикально. План передбачав вихід на міжнародний ринок, але без бюджету на маркетинг лишався фактично один вихід — зробити продукт безкоштовним. «Ми могли або закрити компанію, або кардинально змінитися. Втрачати вже не було чого», — згадує Баудіш. Місцевий конкурент AVG пішов цим шляхом двома роками раніше, але, за словами Баудіша, припустився критичної помилки — не адаптував сервіс багатьма мовами. Avast цей урок засвоїв.
Уже через два роки після переходу на безкоштовну модель у 2001-му Avast мав мільйон користувачів, а до 2006 року — понад 20 мільйонів. Баудіш частково списує це на вдалий збіг обставин, але головним чинником вважає відкриту, «гіковську» культуру, яку вдалося вибудувати навколо продукту. «Ми потрапили в дуже вдалий момент, і нам пощастило, що програма поширювалася завдяки сарафанному радіо», — каже він.
Поки такі продукти, як Kaspersky, McAfee чи Norton від Symantec, заробляли на продажах у роздрібних мережах на кшталт BestBuy, Avast робив ставку на інше: безкоштовну базову версію з подальшим переходом частини користувачів на платні функції. З часом ці версії ставали «розумнішими» завдяки масивам даних, які надходили від користувачів. Додатковим джерелом доходу стали маркетингові партнерства з іншими розробниками софту. Так, із 2009 року Avast за угодою з Google рекомендує новим користувачам встановлювати браузер Google Chrome, отримуючи за це винагороду, розмір якої компанії не розкривають.
AVG зростав приблизно тими ж темпами і дотримувався того ж підходу. Незабаром після приходу Штеклера керівництво Avast вирішило, що конкурента треба позбутися. Після невдалої спроби вийти на біржу Nasdaq у 2012 році Баудіш, Кучера та Штеклер розробили план поглинання AVG. Нестача коштів підштовхнула їх у 2014 році переконати інвестиційну фірму CVC Capital Partners придбати велику частку Avast. Компанія була оцінена в $1 млрд. Через два роки після численних відмов AVG здався і був проданий за $1,3 млрд. В результаті кількість комп’ютерів і смартфонів, на яких було встановлено програмне забезпечення, що належить Avast, перевищило 400 млн. За розміром виручки компанія сильно поступається конкурентам, але до кінця 2018 року антивірус найближчого конкурента McAfee, за даними дослідження, проведеного Opswat.
Після придбання AVG компанія Avast уже готувалася до виходу на біржу. Однак менш ніж за рік до IPO в Лондоні стався серйозний інцидент. Компанія з’ясувала, що близько 2,3 млн комп’ютерів були скомпрометовані хакерами, які використали один із придбаних активів — утиліту Piriform CCleaner — як інструмент для кібершпигунства. У вересні 2017 року зловмисники вбудували шкідливий код у файли CCleaner, призначені для очищення систем від небезпечного ПЗ. У результаті всі користувачі, які завантажили або оновили програму в цей період, отримали бекдор. Експерти з кібербезпеки припускали, що за атакою могли стояти структури, пов’язані з Китаєм, а цілями могли бути великі ІТ-компанії, зокрема Cisco, Intel і Microsoft. Реальні масштаби успіху атаки так і залишилися незрозумілими. Баудіш, як і завжди, говорить про це без емоцій: «Ми засвоїли урок — під час таких придбань потрібно набагато швидше наводити лад у внутрішніх процесах».
Avast зміг пройти кризу завдяки прозорій співпраці з правоохоронними органами та відкритому діалогу з кіберспільнотою. У підсумку інцидент подали як історію компанії, що стала жертвою однієї з найскладніших шпигунських операцій. Цей епізод не завадив виходу на Лондонську фондову біржу: 10 травня 2018 року Avast провів IPO з оцінкою $3,4 млрд, увійшовши до п’ятірки найбільших ІТ-розміщень в історії Лондона. Для Баудіша це значно перевершило будь-які мрії молодості. Він зізнається, що колись просто хотів створити продукт успішніший за свої ранні графічні програми: «Це справді вражає і приносить задоволення».
Дивлячись у майбутнє, компанія планує розширюватися за межі класичного антивірусу. За словами Штеклера, Avast має намір випустити перший домашній пристрій для захисту мережі. Невелика коробка аналізуватиме весь інтернет-трафік у домі, виявляючи та блокуючи загрози для пристроїв інтернету речей — від холодильників до розумних колонок. «Через голосового помічника на кшталт Alexa можна завдати чимало шкоди», — застерігає Баудіш.
Пристрій Omni стане частиною річної підписки, яка охоплюватиме захист комп’ютерів і смартфонів. Жоден із конкурентів на антивірусному ринку досі не пропонував настільки комплексного рішення для дому, і Штеклер визнає, що це ризикований крок. Водночас аналітик Frost & Sullivan Тоні Массіміні вважає, що саме Avast перебуває у вигідній позиції: «Про таку ідею говорять давно, але тепер подивимось, чи справді її можна реалізувати. Я б сказав, що у Avast є хороші шанси».
Сам Штеклер уже не братиме участі в подальших викликах компанії — наприкінці червня він офіційно залишив посаду. Його змінив давній співробітник Avast і уродженець Чехії Ондрей Влчек. Нещодавно він заявив, що його річна зарплата становитиме лише $1, а основною мотивацією залишаються опціони та 2% частка в компанії — на думку ради директорів, цього більш ніж достатньо.
