VeraCrypt – це програмне забезпечення, яке дозволяє вам зашифрувати свої конфіденційні дані паролем. Ви можете зашифрувати системний диск з Windows або іншою системою або створити зашифрований локальний диск, який ви зможете підключати тоді, коли вам потрібно та забезпечує дуже надійну безпеку. VeraCrypt – це спадкоємиця програми TrueCrypt. VeraCrypt працює з усіма популярними операційними системами – Windows, Linux та Mac OS. Програма повністю безкоштовна, у неї відкритий вихідний код, автор програми регулярно випускає оновлення, які не тільки виправляють помилки, але й приносять нові функції та покращення.
Також за допомогою VeraCrypt можна створити зашифрований том на флешці, на якому дані будуть захищені паролем. Таким чином, у вас буде переносний зашифрований накопичувач, сильно стійкий до злому. Ви не будете переживати про можливий витік вашої конфіденційної інформації, адже не знаючи пароль, практично неможливо скомпрометувати дані на зашифрованому носії. VeraCrypt відсутня в стандартних репозиторіях популярних дистрибутивів Linux. Тому без достатньої інформації деякі користувачі можуть мати труднощі. Ця інструкція описує процес встановлення VeraCrypt у Kali Linux, Linux Mint, Ubuntu, Arch Linux та BlackArch. За аналогією, описані тут дії можуть використовуватись і для інших дистрибутивів Linux. Окрім версій під Windows та Linux, також є версії VeraCrypt для FreeBSD та Raspbian (Raspberry Pi ARMv7). Тепер VeraCrypt присутній у репозиторіях Arch Linux, для встановлення VeraCrypt в Arch Linux, а також засновані на ньому дистрибутиви (Manjaro, BlackArch) достатньо виконати команду: sudo pacman -S veracrypt.
Я написав скрипт, який спрощує встановлення VeraCrypt в Linux. Скрипт успішно протестувався у Kali Linux, Linux Mint, Ubuntu. Щоб скористатися цим скриптом, створіть файл VeraCrypt-manager.sh, наприклад, таким чином:
При запуску:
Буде виведено інформацію про використання:
В якості [КОМАНДИ] може бути:
install – для встановлення останньої версії VeraCrypt
uninstall – для видалення VeraCrypt з системи
check – для перевірки останньої випущенної версії VeraCrypt та версії, встановленої у системі
Для встановлення VeraCrypt запустіть скрипт так:
Скрипт сам визначить останню версію та скачає її з офіційного сайту.
Далі скрипт запитає:
Є 64-биітна и 32-битна версія. Яку версію ви бажаєте встановити?
1 – для встановлення 64-бітної
2 – для встановлення 32-бітної
Є версія з графічним інтерфейсом та консольна версія. Яку версію ви захочете встановити?
1 – для встановлення версії з графічним інтерфейсом
2 – для встановлення консольної версії
Введіть номер:
Після введення цифр скрипт запустить потрібний установник (Скріншот 1):
Натисніть кнопку “Install VeraCrypt”. Буде відкрито вікно з ліцензією, прийміть її, натиснувши кнопку “I accept and agree to be bound by the license terns”(Скріншот 2):
Відобразиться вікно з інформацією для видалення (Скріншот 3):
Закрийте це вікно, після цього відкриється ще одне консольне вікно (Скріншот 4), коли в ньому завершуватимуться всі операції, також закрийте його:
Все, на цьому встановлення завершено. Для запуску виконайте:
За допомогою цього ж скрипта можна перевірити поточну останню версію, а також видалити VeraCrypt.
Всі програми, а особливо ті, що стосуються безпеки, вкрай важливо завантажувати тільки з офіційних сайтів. Офіційними місцями розміщення інсталяційних файлів VeraCrypt є: https://www.veracrypt.fr/en/Downloads.html або https://sourceforge.net/projects/veracrypt/ Завантажте версію для Linux – це файл із розширенням .tar.bz2. Розпакуйте завантажений архів. Буде вилучено чотири нові файли з приблизно такими іменами (номер версії може відрізнятися):
veracrypt-1.21-setup-gui-x64
veracrypt-1.21-setup-gui-x86
veracrypt-1.21-setup-console-x64
veracrypt-1.21-setup-console-x86
x64 і x86 тут позначають бітність, gui – версія з графічним інтерфейсом, а console – версія з інтерфейсом командного рядка. Тобто, наприклад, для запуску установки 64-бітної версії з графічним інтерфейсом потрібно запустити файл veracrypt-1.21-setup-gui-x64.
Щоб запустити установник, відкрийте консоль (командний рядок), перетягніть туди потрібний файл і допишіть перед ним sudo (Скріншот 5). Натисніть ENTER і почнеться описане вище налаштування.
У консольній версії установка відбувається у текстовому інтерфейсі (Скріншот 6). На початку потрібно вибрати:
При виборі першого пункту, буде здійснено установку. При виборі другого пункту буде вилучено архів. Далі потрібно буде натиснути Enter, щоб було показано ліцензію. Ліцензія довга, для її прокручування можна використовувати клавішу пробілу (Space).
Наприкінці потрібно буде ввести yes (Скріншот 7), що підтверджуватиме прийняття ліцензії:
Для Linux немає спеціального архіву з портативною версією. Тим не менш, будь-який установник VeraCrypt на вибір пропонує встановити або просто розархівувати програму (Скріншот 8):
У папку /tmp буде вилучено архів типу veracrypt_*_console_amd64.tar.gz або veracrypt_*_amd64.tar.gz. (Скріншот 9)
Каталог /tmp очищається під час кожного перезавантаження. Тому вилучений файл потрібно скопіювати до іншої папки:
Щоб розпакувати архів:
Тепер портативна версія буде доступна на шляху ~/usr/bin/veracrypt:
І Arch Linux, і BlackArch мають у своїх репозиторіях VeraCrypt, тому установка дуже проста:
Цією командою буде встановлена версія з графічним інтерфейсом. Щоб відкрити програму, виконайте:
Щоб мати в системі VeraCrypt з різними інтерфейсами, можна встановити одну з версій як звичайну програму, а другу використовувати як портативну. Або обидві версії використовувати як портативні.
«veracrypt: error while loading shared libraries: libfuse.so.2: cannot open shared object file: No such file or directory»
Після встановлення VeraCrypt при спробі запуску може виникнути помилка:
Як можна зрозуміти з тексту помилки, не вдалося завантажити файл libfuse.so.2 через його відсутність.
Наявність файлу у системі ви можете перевірити командою
Приклади розташування файлу:
Якщо файл libfuse.so.2 відсутній, установіть пакети libfuse2 (можливо ще й libfuse3-3). Якщо файл в системі є, і пакети libfuse2 і libfuse3-3 встановлені, але ви все одно отримуєте повідомлення про помилку, то проблема може бути в тому, що версія пакета libfuse2 і VeraCrypt не збігаються. Наприклад, ви встановили 32-бітну VeraCrypt в 64-бітову систему. В даному випадку VeraCrypt не може використовувати 64-розрядну версію файлу libfuse.so.2. Виходи із цієї ситуації:
встановіть 64-розрядну версію VeraCrypt
встановіть 32-бітну версію libfuse2
В даний час попередні версії VeraCrypt мають інтерфейс російською та іншими мовами. Коли підтримка локалізацій буде додана в стабільну версію, а це буде зроблено в VeraCrypt 1.25, то для отримання VeraCrypt з переведеним на вашу мову інтерфейсом буде достатньо встановити її, як показано вище. Але зараз локалізований інтерфейс VeraCrypt можна отримати лише встановивши попередню версію. При цьому в портативній версії локалізація не працює!
Завантажте та розпакуйте VeraCrypt 1.25-RC1:
Запустіть розпакувальник потрібної вам версії, у наступній команді вибрано 64-бітну версію з графічним інтерфейсом:
Виберіть варіант 1, тобто «1) Install veracrypt_1.25-RC1_amd64.tar.gz»(Скріншот 10) :
До речі, в іншій системі замість текстового інтерфейсу був показаний графічний, але у будь-якому випадку вибираємо установку (Скріншот 11).
Прокрутіть за допомогою пробілу ліцензійну угоду та введіть «yes»:
Do you accept and agree to be bound by the license terms? (yes/no): yes
У налаштуваннях інтерфейсу VeraCrypt ви не знайдете пункт зміни мови — мова встановлюється виходячи зі значення змінної LANG. Тобто VeraCrypt вибере таку ж мову, як у вашої ОС. Для зміни мови ви можете встановлювати різні значення змінної LANG:
Встановити англійську мову (за замовчуванням)
Встановити російську мову:
Встановити французьку мову:
Зверніть увагу, що ви можете запустити VeraCrypt у меню або набравши команду veracrypt.
Зміни змінної LANG мають ефект лише вікна терміналу, у якому вони зроблено. Тобто, якщо ви змінили значення LANG у терміналі, але запустили VeraCrypt через меню, то вона проігнорує (не дізнається) значення LANG і мова інтерфейсу VeraCrypt буде англійською.
встановіть пакет libgail-common: