У цій статті я докладно розповім і опишу процес роботи з фейковими даними, а сервіси, зазначені в статті, полегшать нам життя.
359 
Вже не перше десятиліття мешканці великих міст потрапляють на записи камер відеоспостереження, які фіксують майже кожний крок. Але до сьогоднішнього дня ми знали, що цей відеозапис переглядатимуть лише в тому випадку, якщо станеться щось протизаконне. Але з появою ШІ, який здатний проаналізувати кожне відео, розпізнати на ньому кожну людину, пов’язати її зображення з аккаунтами в соціальних мережах та зберігати цю інформацію нескінченно довго, ідея про захищеність приватного життя підпадає під сумнів. Теоретично, якщо не користуватися громадським транспортом, не бувати в центрі міста і не ходити до супермаркетів, від камер можна втекти навіть жителю мегаполісу. А якщо вже виїхати з міста, то й поготів: у маленьких селищах усі камери місцеві жителі знають наперелік, а в особливо глухих місцях навіть немає інтернету, щоб дані з цих камер кудись передати.
Але на практиці втекти від камер вже сьогодні набагато складніше, ніж ми думаємо. Нещодавно на ринку з’явилася камера на основі ІІ під назвою DNNCam, яка може працювати без інтернету і практично не вбивається, а також мініатюрна камера Caply розміром з флешку. Здавалося б, якщо питання стоїть настільки гостро, чому б мешканцям мегаполісів просто не носити головні убори, сонячні окуляри чи медичні маски, як в Азії? Закривають автолюбителі свої номери від камер, що знімають порушення правил дорожнього руху. Але все не так просто. Завдяки новим технологіям людину можна впізнати й іншими способами. Тому у цій статті ми розкажемо про різні способи стеження та що робити, щоб максимально себе вберегти від цього. Тому що поняття приватності в цих умовах стає відносним — сховатися від постійного стеження практично неможливо, а з впровадженням штучного інтелекту людям усе складніше залишатиметься анонімними.
Сучасний мегаполіс – це гігантський та складний організм, пронизаний наскрізь інформаційними потоками. Інформація робить більш ефективною його роботу, але при цьому створює потенційні проблеми з приватністю його мешканців, які навіть не підозрюють про стеження. Ця стаття про те, які дані збираються, як і як від цього захиститися. Навіщо взагалі треба турбуватися про свою приватність та анонімність? Я досить часто чую висловлювання на кшталт «Мені нема від кого ховатися» або «Мені нема чого боятися». Є три основні причини:
Хто володіє інформацією, той володіє світом. У зберігача інформації (наприклад, у держави чи приватної компанії-оператора даних) з’являється додатковий важіль на людину, яким можна потрібний момент скористатися. Вкрай актуально, якщо ви політичний чи громадський активіст, чи ваш бізнес представляє для когось інтерес.
Як би оператор даних не запевняв вас, що всі дані в повній безпеці, з цими даними так чи інакше працюють люди, і іноді ці люди не гидують незаконним підробітком — так званим «пробивом». Так виникає чорний ринок даних, на якому зараз можна придбати інформацію майже на будь-яку людину. Зробити це може будь-хто, будь то черговий шахрай або сусід, який причаїв на вас образу.
Якщо система розпізнавання осіб помилково прийме вас за людину в розшуку, у вас, швидше за все, виникнуть неприємності — як мінімум, вас затримають. Незважаючи на вкрай малий відсоток хибних розпізнавань, прецеденти періодично трапляються (раз, два). У цій статті описані лише методи так званого глобального чи масового стеження, яке спрямоване проти необмеженого кола осіб, та не розглянуто методи цільового стеження. Якщо ви параноїк дотримуєтеся всіх рекомендацій, то це ще не означає, що за вами зовсім не стежать, ви можете представляти для когось цільовий інтерес.
На даний момент існує дуже багато масштабніших систем розпізнавання осіб, які можуть бути засновані на не одну сотню тисяч камер, підключених до єдиної системи. Камери встановлюються на вулицях, місцях масового скупчення людей, дворах, під’їздах, станціях метро та навіть турнікетах. В основі алгоритму цих камер найчастіше лежить нейромережа. Так що якщо ви коли-небудь завантажували собі у профіль своє фото, то воно могло потрапити до їхньої датасети. Крім того, є й інші бази даних, за якими можна зіставити вашу особу з вашими персональними даними. Розпізнаванням осіб займаються не самі камери – вони лише транслюють відеопотік, розпізнавання відбувається централізовано, на спеціальних серверах.
Cистема розпізнавання осіб як розпізнає особи, а й зберігає інформацію у базі даних місце і час появи особи — насправді, всі переміщення. Система знає, коли ви заходите у свій під’їзд чи метро, з ким ви це робите і як часто. На основі цих даних працює функція свій-чужий (на під’їзних камерах). Дані доступні як мінімум за період 30 днів, і вільно продаються в даркнеті. Звичайно ж, ця система має й плюси — наприклад, вона допомагає затримувати осіб, які перебувають у федеральному розшуку. Але чи варто задля цього позбавляти приватності решти? Можна зробити кілька простих речей, які сильно ускладнять роботу системи розпізнавання обличь:
При вході в метро обов’язково надягайте маску на обличчя.
Однією маски може бути недостатньо – варто доповнити її кепкою.
При проході через турнікет, обладнаний камерою, нагніть голову. Чим більший кут між обличчям і камерою — тим гірша точність розпізнавання. А якщо нижня частина обличчя закрита маскою, а очі приховані під козирком кепки – розпізнавати нічого.
При вході в під’їзд, обладнаний камерою з розпізнаванням осіб, дотримуйтесь тих самих правил.
Поява мобільних телефонів не лише спростила спілкування, а й стала чудовим подарунком для спецслужб. Стало можливим не тільки відстежувати переміщення контактної людини, а й отримати список людей, які колись були в потрібний момент у минулому в межах видимості конкретної стільникової вежі. Точність місцезнаходження залежить від щільності розміщення стільникових вишок (або якщо більш науково, то базових станцій, БС). За містом щільність невисока, і точність може становити до кількох (десятків) кілометрів, а в центрі міста навпаки, з великою кількістю вишок вона близько сотень метрів.
Існують так само точніші методи позиціонування (т. зв. трилатерація – визначення відстані за часом проходження сигналу між трьома точками), але вони вимагають вже активного втручання в мережу оператора, і на щастя не мають масового характеру, а застосовуються таргетовано. У стільникового оператора у спеціальній базі кожного абонента зберігається лог його переміщень, саме CellID (ідентифікатор БС) і час присутності у зоні прийому цієї станції. Термін зберігання таких даних (ймовірно) може становити від півроку та більше.
В ідеалі – не користуватися мобільним телефоном. Але для багатьох такий варіант є неприйнятним, тому нижче будуть перераховані компроміси.
Не реєструвати сім-карту для дзвінків на своє ім’я. Хорошим варіантом є поділ сімок на “білу” – ту, що зареєстрована на вас, на неї можна прив’язати наприклад банкінг або держпослуги, і “сіру” – ту, з якою ви будете дзвонити і вказувати на сайтах онлайн-покупок. Бонус — якщо на сіру сім-картку зателефонують із «служби безпеки банку», ви одразу знатимете, що до чого.
Сім-карту для дзвінків можна періодично змінювати – чим частіше, тим менше даних про вас зможе зібрати оператор. При зміні сім-карти слід пам’ятати, що в оператора зберігається IMEI телефону – це унікальний номер модему, який передається при реєстрації в мережі. Якщо телефон розрахований на дві сім-карти, то в ньому будуть два різні IMEI (які іноді можуть відрізнятися всього на одну цифру – потрібно дивитися в налаштуваннях). Деякі телефони дозволяють його змінювати. Якщо ви поставили сіру сімку в телефон (або слот), де стояла до цього біла – з анонімністю можна попрощатися. Так само, тим, у кого є дані за місцем розташування всіх абонентів стільникової вежі, не важко зіставити дві сім-карти, що одночасно працюють у різних базових станціях, тому «білу» сім-карту краще тримати вимкненою, і включати по необхідності.
Ви всіх перехитрили і користуєтеся «сірою» сімкою. Тим не менш, ідентифікувати вас за бажання можна, зіставивши список ваших контактів та їх даних (під контактами маються на увазі абоненти, яким ви найчастіше дзвоните). Рішення – не дзвонити та не відправляти смс через мобільну мережу, а використовувати для цього месенджери. Не варто також забувати, що через стільникового оператора дзвінки та смс йдуть у нешифрованому вигляді та зберігаються певний час. Крім того, повинен зберігатися весь ваш трафік, але за фактом зберігання зашифрованого TLS трафіку (а зараз нешифрованого трафіку майже не залишилося) сенсу не має, для аналізу зберігаються метадані. У деяких випадках людини ідентифікувати можна і через них.
Ну і в деяких випадках можна все ж таки вимкнути телефон (заздалегідь, щоб остання «вишка зв’язку, що запам’ятала» вас була далеко від того місця, яке ви хочете відвідати анонімно. Це особливо актуально для деяких масових заходів, на яких глушиться зв’язок (навмисно або за рахунок) перевантаженої мережі) — зателефонувати ви не зможете, а місце засвітіть.
Напевно, тут варто згадати про GetContact – сервіс, що дозволяє дізнатися, як ви записані в чужих адресних книгах. Так можна дізнатися ваші реальні дані та багато іншого, якщо хтось з ваших контактів мав необережність поставити собі на телефон цю програму, і їх телефонна книга вибігла на сервера GetContact. У поєднанні з базою телефонних номерів, прив’язаних до мережі міського Wi-Fi, цей сервіс можна використовувати теоретично для масової деанонімізації.
Безпека даних. Не секрет, що будь-які операції з рахунками (чи то банківська картка чи електронний гаманець) зберігаються назавжди і доступні для перегляду в особистому кабінеті. Найчастіше, крім обов’язку передачі цих даних у будь-який момент на запит силових структур, банк чи платіжна система має право обробляти ці дані, і навіть передавати для обробки третім особам (зазвичай, такий пункт прописується в клієнтській угоді, і активний за умовчанням).
Збереження грошей. Ваша картка або електронний гаманець можуть бути заблоковані будь-якої миті, якщо службі безпеки здасться, що з вашим гаманцем відбувається щось негаразд. І якщо у банку розблокування займе пару днів і ваші гроші гарантовано стануть доступні вам знову, то у випадку з платіжними системами їх можна втратити назавжди.
Намагатися користуватися безготівковими платежами тільки там, де без них не обійтися, хоч би як це здавалося зручним. Ну а якщо дуже хочеться, то рекомендую тримати в безпечному місці запас готівки на випадок блокування або втрати карти.
У наші дні дуже складно переміщатися анонімно, особливо якщо йдеться про переїзди на далекі відстані. І якщо з міжнародними переїздами (перельотами) все очевидно — потрібне проходження прикордонного контролю, то з міжміськими переміщеннями є менш очевидні способи стеження.
Автомобілі. Кожен транспортний засіб має так званий держномер, який унікальний і яким можна легко встановити людину або юрособу, на яку вона зареєстрована. Номерні знаки стандартизовано та адаптовано під автоматичне розпізнавання комплексами відеофіксації (або по-іншому, дорожніми камерами). Ці камери встановлені на всіх виїздах із міста. Деякі з них використовуються не тільки для контролю швидкості, а й для збору статистики переміщень транспортних засобів, причому не тільки у розшуку, а й взагалі всіх підряд.
Літаки, поїзди та міжміські автобуси. Придбати квиток на ці види транспорту зараз неможливо без внесення паспорту. Ці дані використовуються не тільки для ідентифікації пасажира, а й потрапляють до спеціальної системи.
Місцевий транспорт – метро, електрички та рейсові автобуси. Оскільки проїзд за готівку (купівля квитків на одну поїздку) зараз у місті не вигідна — діють підвищені тарифи (крім електричок), то всі переважно користуються транспортними картками. При проході через турнікет номер та час транспортної картки відправляються турнікетом на сервер, тому логічно припустити, що дані про переміщення збираються. Тепер так само з’явилася можливість порівняти ці дані з фотографією, зроблена камерою на турнікеті.
Стеження за допомогою Wi-Fi або Bluetooth. У багатьох країнах працює Wi-Fi мережа на транспорті. Для того, щоб скористатися цією мережею, необхідно прив’язати номер телефону до пристрою. Оператор мережі активно співпрацює з владою та рекламними компаніями.
Збираються дані про дії користувачів у мережі, використовувані сервіси, а також геолокація. Окрім міської влади, збором даних про геолокацію через Wi-Fi займаються і приватні компанії.
Не користуватися міською Wi-Fi мережею, благо мобільний інтернет зараз працює на всіх станціях підземки та навіть у деяких перегонах.
359 
314 
289