03.08.2026
1 хв
42
Дізнайтеся, як змінювалася музика у Windows від перших MIDI-файлів і легендарного CANYON.MID до Sample Music у Windows XP та Kalimba у Windows 7.
Уявіть звичайний вечір на початку 2000-х. Домашній комп’ютер працює під керуванням Windows XP, швидкісний інтернет для більшості людей залишається розкішшю, а для виходу в мережу використовується звичайний dial-up модем. Хтось із родини піднімає слухавку домашнього телефону, телефонна лінія стає зайнятою, а разом із нею зникає й можливість підключитися до інтернету. Залишається вивчати те, що вже є на комп’ютері, запускати стандартні ігри, переглядати фотографії або вкотре відкривати папки Windows у пошуках чогось цікавого.
Саме так багато користувачів свого часу знаходили папку «Образцы музыки», або Sample Music в англомовній версії Windows. Усередині можна було несподівано натрапити на джаз, класичну музику або повноцінну пісню професійного виконавця. Для дитини чи підлітка, який тільки знайомився з комп’ютерами, ці декілька файлів іноді ставали мало не першою власною музичною колекцією. Їх слухали не тому, що спеціально шукали конкретного виконавця, а просто тому, що музика вже була на комп’ютері.
Однак історія музики, яку Microsoft постачала разом із Windows, почалася значно раніше за Windows XP. Її коріння сягає початку 1990-х, коли персональні комп’ютери тільки перетворювалися на мультимедійні пристрої, а замість MP3 широко використовувалися крихітні MIDI-файли. За наступні два десятиліття разом із Windows користувачі отримали музику Бетховена і Дебюссі, композиції Девіда Бірна, Mr. Scruff, The Posies та інших музикантів. Деякі треки створювалися для демонстрації технологій, деякі потрапили до системи через ліцензійні угоди, а один із найвідоміших MIDI-файлів Windows взагалі був написаний на Macintosh.
Сьогодні можливість відкрити музичний файл на комп’ютері настільки очевидна, що окремо демонструвати її немає сенсу. На початку 1990-х ситуація була зовсім іншою. Персональний комп’ютер довгий час залишався насамперед інструментом для роботи з текстом, таблицями, базами даних та спеціалізованим програмним забезпеченням. Повноцінний звук не був чимось гарантованим, комп’ютери могли мати різне звукове обладнання, а можливості відтворення музики сильно залежали від конкретної конфігурації.
Однією з технологій, яка допомогла змінити ситуацію, став MIDI, або Musical Instrument Digital Interface. Стандарт MIDI 1.0 з’явився ще у 1983 році як результат співпраці виробників електронних музичних інструментів. Його головною ідеєю була можливість передавати між сумісними пристроями інформацію про ноти, зміну інструментів, параметри виконання та інші музичні команди. З розвитком звукових карт MIDI став важливою частиною мультимедійних можливостей персональних комп’ютерів.
Важливо розуміти, що MIDI-файл принципово відрізняється від сучасного MP3 або WAV. Звичайний аудіофайл містить запис готового звуку, тоді як MIDI переважно містить набір команд для його створення. Умовно його можна порівняти з цифровими нотами: файл повідомляє системі, яку ноту потрібно зіграти, коли вона повинна прозвучати, яким інструментом її слід відтворити, з якою гучністю та як довго вона має тривати. Уже конкретний синтезатор або звукова карта перетворює ці команди на звук.
Основні особливості MIDI були такими:
файл містив переважно музичні команди, а не запис готового звуку;
одна й та сама композиція могла звучати по-різному залежно від звукової карти та синтезатора;
MIDI-файли займали надзвичайно мало місця порівняно з цифровими аудіозаписами;
формат дозволяв використовувати різні інструменти та передавати складні музичні партії без зберігання самого звуку.
Остання особливість була надзвичайно важливою для комп’ютерів початку 1990-х. У часи, коли місткість жорстких дисків вимірювалася десятками або сотнями мегабайтів, зберігати повноцінні аудіозаписи було дорого з погляду дискового простору. MIDI дозволяв помістити досить складну композицію у файл розміром усього в декілька кілобайтів. При цьому якість звучання могла покращуватися разом із заміною звукового обладнання, навіть якщо сам MIDI-файл залишався незмінним.
Microsoft мала ще одну практичну причину тримати MIDI-файли всередині Windows. Розробник Microsoft Реймонд Чен пізніше пояснював, що службі технічної підтримки був потрібен хоча б один гарантовано присутній у системі MIDI-файл. Якщо в користувача виникали проблеми з відтворенням MIDI, спеціаліст підтримки міг попросити відкрити стандартний файл Windows і таким чином перевірити роботу системи без необхідності щось завантажувати. У часи повільного dial-up або повної відсутності домашнього інтернету такий підхід був значно практичнішим, ніж здається сьогодні.
Історія MIDI у Windows тягнеться ще від мультимедійної епохи Windows 3.x. Windows 3.1 вийшла у 1992 році, але деякі музичні файли з’являлися ще у Windows 3.0 з Multimedia Extensions. Microsoft поступово розширювала мультимедійні можливості операційної системи, а MIDI був одним із найзручніших способів показати користувачеві, що комп’ютер здатний бути не лише робочою машиною. Це відбувалося саме тоді, коли звукові карти ставали дедалі поширенішими серед звичайних власників ПК.
У Windows можна було знайти MIDI-версії класичних творів та оригінальні композиції. Використання класики було цілком логічним: складні музичні твори добре демонстрували можливості MIDI та звукового обладнання, а сам формат дозволяв умістити їх у дуже маленькі файли. Проте найбільший слід в історії залишили не класичні композиції, а декілька оригінальних демонстраційних треків, які користувачі Windows чули протягом багатьох років.
Особливо відомими стали два MIDI-файли:
PASSPORT.MID, композиція, точне авторство якої згодом стало предметом численних обговорень.
CANYON.MID, або Trip Through the Grand Canyon, автором якої був джазовий музикант Джордж Стоун.
Саме CANYON.MID судилося перетворитися на одну з найвідоміших мелодій ранньої епохи Windows.
Для багатьох користувачів старих комп’ютерів назва CANYON.MID сьогодні викликає приблизно ті самі почуття, що й заставка Windows 95 або характерний звук запуску Windows XP. Повна назва композиції – Trip Through the Grand Canyon, а її автором був американський джазовий музикант і композитор Джордж Стоун. Приблизно у 1990 році він працював із компанією Passport Designs, яка займалася створенням музичного програмного забезпечення.
Найцікавіше полягає в тому, що композицію створювали зовсім не як майбутній символ Windows. Стоун працював із секвенсором Passport Master Tracks Pro, а для створення Trip Through the Grand Canyon використовувалися Roland MT-32, а пізніше Roland Sound Canvas. Сам комп’ютер, на якому створювалася композиція, також не працював під Windows. Це був Macintosh SE/30.
За спогадами Стоуна, машина мала жорсткий диск на 30 МБ, а оперативну пам’ять було розширено з 1 до 2 МБ. Сьогодні один якісний знімок зі смартфона може займати більше місця, ніж значна частина доступного простору такого комп’ютера. Проте саме на цій машині народилася композиція, яку згодом почули мільйони користувачів Windows у різних країнах світу. Іронічно, що один із найвідоміших музичних файлів ранніх Windows спочатку створювався на комп’ютері головного конкурента Microsoft.
Trip Through the Grand Canyon створювалася для Passport Designs та її програмного забезпечення, але пізніше права на композицію опинилися у Microsoft. Коли Passport Designs переживала фінансові труднощі, права на MIDI-композицію були передані Microsoft. Сам Стоун, за наявними свідченнями, спочатку навіть не знав, що його робота почала поширюватися разом із Windows.
Ситуація з авторськими правами виявилася для композитора неприємною. Стоун намагався повернути права на композицію, однак укладений раніше контракт із Passport Designs передавав компанії ексклюзивні права. У результаті музикант не зміг повністю контролювати подальшу долю роботи та не отримав того фінансового результату, який можна було б очікувати від композиції, що потрапила на величезну кількість комп’ютерів. Водночас саме Windows зробила CANYON.MID знаменитою та перетворила її на частину історії персональних комп’ютерів.
Поруч із CANYON.MID існувала ще одна композиція, пов’язана з Passport Designs, – PASSPORT.MID. Вона також з’явилася у старих версіях Windows і протягом тривалого часу поширювалася разом із системою. Однак якщо історію CANYON.MID вдалося відновити досить детально, то з авторством PASSPORT.MID усе набагато складніше.
Надійно встановити композитора так і не вдалося. Навіть Джордж Стоун, автор Canyon, не вважав цю роботу своєю. У результаті мільйони людей могли чути композицію, ім’я автора якої фактично загубилося в історії персональних комп’ютерів. Для цифрового контенту сучасної епохи така ситуація здається дивною, але на початку 1990-х невеликі мультимедійні файли далеко не завжди супроводжувалися детальними метаданими.
Історія PASSPORT.MID добре показує, наскільки іншою була культура програмного забезпечення того часу. Файли могли роками переходити з одного програмного пакета до іншого, потрапляти в операційні системи та розповсюджуватися серед мільйонів користувачів без окремої сторінки автора або детального опису походження. Через десятиліття ентузіастам доводиться буквально по частинах відновлювати історію таких цифрових артефактів.
У 1995 році Microsoft випустила Windows 95, і разом із нею почалася нова епоха персональних комп’ютерів. Саме тоді з’явилася одна з найцікавіших музичних пасхалок Windows – композиція CLOUDS.MID. На відміну від звичайних системних MIDI-файлів, вона була частиною прихованих титрів команди Windows 95 і не призначалася для звичайного відкриття користувачем.
Автором музики став Брайан Орр, який на початку 1995 року працював стажером-розробником у команді Windows 95. Йому запропонували написати музику для секретних титрів операційної системи. Композиція мала асоціюватися з хмарами та створювати відчуття легкості, спокою і польоту, що відповідало візуальній концепції прихованої сцени.
Орр при цьому мав серйозне технічне обмеження: композиція повинна була нормально звучати на величезній кількості звукових карт того часу. Сучасний композитор може розраховувати на відносно передбачуване відтворення цифрового аудіо, але в 1995 році різні звукові карти могли синтезувати MIDI дуже по-різному. Тому музика мала залишатися впізнаваною навіть через простий FM-синтез, типовий для Sound Blaster та сумісних пристроїв.
Щоб почути CLOUDS.MID, звичайного пошуку в системній папці було недостатньо. Користувачеві потрібно було виконати спеціальну послідовність дій:
Створити нову папку на робочому столі Windows 95.
Кілька разів перейменувати її, використовуючи спеціально задані розробниками фрази.
Після останнього перейменування відкрити папку.
Побачити приховані титри команди Windows 95, які супроводжувалися композицією Clouds.
Випадково знайти цю пасхалку було практично неможливо, тому інформація про неї поширювалася серед користувачів через журнали, знайомих та ранній інтернет. Цікаво й те, що сам композитор тоді не отримав очікуваного публічного визнання авторства. Лише значно пізніше історія CLOUDS.MID стала широко відомою, а Брайан Орр детально розповів про створення композиції та зберіг інформацію про неї у власному блозі.
Наступний важливий етап настав наприкінці 1990-х. У системах Microsoft з’явилися MIDI-файли flourish.mid, town.mid та onestop.mid, хоча точна хронологія їх появи дещо заплутана. Наприклад, у старих матеріалах про Windows можна зустріти твердження, що всі три композиції прийшли з Windows 98, однак Реймонд Чен із Microsoft писав, що onestop.mid додали саме під час розробки Windows XP, щоб замінити старі MIDI-файли.
Особливо цікаво, навіщо Microsoft продовжувала тримати MIDI в системі вже в епоху Windows XP, коли звичайне цифрове аудіо давно стало доступним. Причина залишалася практичною: технічній підтримці був потрібен стандартний MIDI-файл для діагностики. Якщо користувач скаржився, що MIDI не працює, співробітнику підтримки було значно простіше попросити його запустити системний файл, ніж шукати сторонню композицію.
OneStop був корисний ще й тому, що використовував велику кількість інструментів і дозволяв краще перевірити можливості MIDI-відтворення. Автором композиції був Девід Яклі. Town і Flourish пов’язують із композитором Натаном Ґріґґом, причому Flourish мав зв’язок із музичним оформленням каналів Internet Explorer 4. Таким чином, системна музика поступово перестала бути просто цікавою дрібницею та виконувала цілком практичні технічні завдання.
У 2001 році Microsoft випустила Windows XP, і для історії вбудованої музики це був переломний момент. Саме XP багато користувачів пам’ятають завдяки окремій папці Sample Music. У локалізованих версіях Windows її назва могла відображатися як «Образцы музыки» або відповідний переклад. Тепер Microsoft пропонувала користувачеві не лише технічні MIDI-файли, а й повноцінні музичні записи.
Це чудово відповідало загальній концепції Windows XP. На початку 2000-х Microsoft активно просувала персональний комп’ютер як центр цифрового життя, на якому можна було зберігати фотографії, дивитися відео, слухати музику, записувати компакт-диски та організовувати власну медіатеку. Windows Media Player ставав одним із центральних інструментів цієї стратегії, а сама Windows усе активніше позиціонувалася як домашня мультимедійна платформа.
Тому Sample Music була не випадковою колекцією. Вона дозволяла новому власнику комп’ютера одразу відкрити Windows Media Player і побачити, як працює відтворення музики, бібліотека, метадані та інші мультимедійні можливості. Для цього користувачеві не потрібно було мати власні MP3, купувати компакт-диск або підключатися до інтернету.
Одним із найвідоміших треків, пов’язаних із Windows XP, стала композиція Like Humans Do. Її автором і виконавцем був Девід Бірн, найбільш відомий як співзасновник та фронтмен Talking Heads. У старих матеріалах про музику Windows іноді зустрічається помилкове твердження, що це композиція Talking Heads, однак насправді вона належить до сольної творчості Бірна.
Like Humans Do увійшла до його альбому Look into the Eyeball, випущеного у 2001 році. Microsoft використовувала спеціальну версію композиції як демонстраційну музику для Windows XP та Windows Media Player. Для багатьох користувачів це був незвичний досвід: абсолютно новий комп’ютер уже мав усередині повноцінну сучасну пісню професійного виконавця, яку можна було запустити одразу після встановлення системи.
Це добре показує, наскільки далеко Microsoft відійшла від початкової концепції MIDI-файлів. Якщо у Windows 3.x музика насамперед демонструвала можливості звукового обладнання, то в XP вона вже була частиною повноцінного мультимедійного досвіду. Комп’ютер більше не потрібно було переконливо представляти як пристрій, здатний видавати звук, тепер Microsoft показувала його як місце для зберігання і прослуховування музичної колекції.
Ще однією знаковою композицією Windows XP стала Highway Blues. Її автором був джазовий піаніст Марк Сілс, а виконувала композицію група New Stories. На відміну від енергійнішої Like Humans Do, Highway Blues була легкою джазовою композицією і для багатьох користувачів стала одним із найбільш упізнаваних музичних спогадів про Windows XP.
Саме тут виник цікавий культурний ефект. Людина могла не знати ім’я Марка Сілса, ніколи не чути про New Stories і не купувати їхні альбоми, але десятки разів слухати Highway Blues, тому що композиція просто лежала на сімейному комп’ютері. Через роки користувачі почали шукати її в інтернеті за описами на кшталт «та джазова музика з Windows XP», і для багатьох повторне прослуховування стало справжнім поверненням у дитинство.
У цьому сенсі Microsoft ненавмисно створила музичну капсулу часу. Компанія могла сприймати композицію лише як демонстраційний файл для Windows Media Player, але постійна присутність на домашніх комп’ютерах дала їй зовсім інший культурний статус. Музика почала асоціюватися не стільки з виконавцем або альбомом, скільки із самою операційною системою.
Ще одним важливим компонентом музичного набору Windows XP було скерцо з Дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. Таким чином, у невеликій демонстраційній бібліотеці поруч опинилися сучасна музика, джаз і класика. Така різноманітність була корисною не лише з естетичної точки зору, оскільки дозволяла показати роботу мультимедійної системи на дуже різному музичному матеріалі.
За допомогою Sample Music Microsoft могла одразу продемонструвати:
відтворення різних музичних жанрів;
можливості Windows Media Player;
роботу музичної бібліотеки та метаданих;
якість цифрового аудіо на новому комп’ютері.
Водночас на різних OEM-комп’ютерах набір міг відрізнятися. Виробники ПК додавали власні демонстраційні матеріали, програми та музику, тому спогади двох власників Windows XP можуть не збігатися. Саме через це сьогодні в інтернеті можна знайти значно довші списки нібито «музики Windows XP»: частина таких композицій справді могла бути встановлена на конкретному комп’ютері, але не обов’язково входила до стандартної чистої інсталяції Windows XP від Microsoft.
Цікаво, що перехід до повноцінних аудіозаписів не означав миттєвої смерті MIDI. У системній папці C:\Windows\Media продовжували існувати MIDI-файли на кшталт onestop.mid, town.mid і flourish.mid, тоді як у Sample Music користувач бачив уже звичайні музичні записи. Таким чином, усередині однієї операційної системи фактично співіснували два покоління комп’ютерної музики.
Перше було спадщиною 1980-х і 1990-х, коли маленький файл із нотами дозволяв синтезатору створити цілу композицію. Друге належало епосі цифрового аудіо, MP3, WMA, Windows Media Player і жорстких дисків, місткість яких уже дозволяла без проблем зберігати великі музичні колекції. Windows XP опинилася рівно на межі цих двох світів, тому її музичний набір сьогодні особливо цікавий з історичної точки зору.
Якщо Windows XP зробила папку Sample Music знаменитою, то Windows Vista перетворила її на значно серйознішу демонстраційну колекцію. У Vista користувачі отримали одинадцять композицій різних жанрів та виконавців. Microsoft уже могла дозволити собі не економити кожен мегабайт, тому музичний набір став набагато різноманітнішим.
До нього входили:
AmandaіDespertarвід Aisha Duo;
Din Din WoтаI Ka Barraвід Habib Koité і Bamada;
DistanceтаOne Step Beyondвід Karsh Kale;
Muita Bobeiraу виконанні Luciana Souza та Romero Lubambo;
OAM's BluesАарона Голдберга;
I Guess You're RightтаLove Comesамериканського рок-гурту The Posies;
скерцо з Третьої симфонії Бетховена
Eroica.
Таким чином, стандартна музична папка Vista охоплювала джаз, рок, світову музику, електроніку та класику. Це вже була не просто пара файлів для перевірки програвача, а невелика готова музична бібліотека, яку користувач отримував разом з операційною системою. Вона одночасно демонструвала Windows Media Player і знайомила власника нового комп’ютера з музикою, яку він, можливо, ніколи раніше не чув.
Для 2006–2007 років такий підхід мав сенс. Windows Media Player залишався важливою частиною системи, локальні музичні колекції були надзвичайно популярними, а стримінгові сервіси ще не стали основним способом споживання музики. Користувачі купували компакт-диски, копіювали їх на комп’ютери, завантажували MP3 та створювали власні локальні бібліотеки. Sample Music ідеально вписувалася в цей світ і показувала новому користувачеві, як саме Microsoft бачила домашній ПК.
У 2009 році вийшла Windows 7. Музична традиція продовжилася, але стандартна колекція стала значно компактнішою. Найвідоміший набір складався з трьох композицій: Kalimba, Maid with the Flaxen Hair та Sleep Away. Незважаючи на невелику кількість треків, саме ця трійка стала однією з найбільш упізнаваних в історії Windows.
Kalimba належала британському музиканту Mr. Scruff і походила з альбому Ninja Tuna. Композиція з її характерним електронним звучанням стала, мабуть, головним музичним символом Windows 7. Для багатьох людей вона сьогодні настільки ж сильно асоціюється із системою, як стандартні шпалери або прозорий інтерфейс Aero.
Другою композицією була Maid with the Flaxen Hair, виконана кларнетистом Річардом Столцманом разом зі Slovak Radio Symphony Orchestra. В її основі лежить відомий твір французького композитора Клода Дебюссі La fille aux cheveux de lin. Третім треком був джазовий Sleep Away піаніста Боба Акрі, завдяки чому Microsoft знову поєднала в невеликій демонстраційній бібліотеці декілька абсолютно різних музичних напрямів.
У цьому наборі легко побачити вже знайому формулу Microsoft: сучасна музика, класика та джаз. Три різні композиції давали користувачеві готовий матеріал для знайомства з музичною бібліотекою Windows і водночас не займали багато місця. На той момент мало хто міг припустити, що саме Windows 7 фактично стане останньою великою версією системи зі звичною колекцією Sample Music.
У 2012 році Microsoft випустила Windows 8, і разом із радикально новим інтерфейсом та переходом до іншої концепції операційної системи зникла знайома традиція Sample Music. Windows 8 більше не постачалася зі звичним набором демонстраційної музики. Разом із нею Microsoft відмовилася й від частини інших демонстраційних медіаматеріалів, характерних для попередніх поколінь Windows.
На перший погляд це виглядало як зовсім незначна зміна, яку більшість користувачів могла навіть не помітити. Насправді вона дуже точно відображала те, як за два десятиліття змінився персональний комп’ютер. Коли Microsoft починала додавати MIDI до Windows, сам факт того, що ПК здатний нормально відтворювати музику, був функцією, яку варто було демонструвати. В епоху Windows XP компанія вже показувала комп’ютер як центр цифрової медіатеки, а до часів Windows 7 можливість слухати музику на ПК стала настільки очевидною, що не потребувала окремої демонстрації.
Windows 8 з’явилася вже в іншому цифровому світі. Комп’ютери постійно підключалися до швидкісного інтернету, користувачі могли за декілька секунд знайти потрібну композицію онлайн, а смартфони та стримінгові сервіси поступово змінювали спосіб споживання музики. У такому середовищі папка з декількома попередньо встановленими треками вже не мала тієї цінності, яку вона мала десять років тому.
На початку 2000-х локальна музична бібліотека була одним із найважливіших елементів домашнього комп’ютера. Користувачі зберігали сотні або тисячі MP3-файлів на жорсткому диску, копіювали музику з CD, переносили її на MP3-плеєри та сортували за виконавцями й альбомами. Windows Media Player був одним із центрів цього процесу, тому наявність декількох готових композицій у новій системі виглядала цілком природно.
До початку 2010-х ситуація почала стрімко змінюватися. На поступове зникнення потреби в Sample Music вплинули одразу декілька факторів:
Швидкісний інтернет став доступним значно більшій кількості користувачів.
Музику дедалі частіше отримували через інтернет, а не з попередньо встановлених файлів.
Стримінгові сервіси почали змінювати сам принцип споживання музики.
Необхідність демонструвати базові мультимедійні можливості персонального комп’ютера практично зникла.
Ліцензування комерційних композицій залишалося додатковою статтею витрат без очевидної користі для більшості власників Windows.
Microsoft не залишила детального публічного пояснення, яке називало б одну конкретну причину відмови від Sample Music, тому пов’язувати це рішення виключно з ліцензійними витратами було б неправильно. Набагато важливішою була загальна зміна технологічного середовища. До 2012 року Windows уже не потрібно було доводити користувачеві, що персональний комп’ютер уміє відтворювати музику, а декілька демонстраційних треків більше не могли показати нічого принципово нового.
Найцікавіша частина цієї історії навіть не технічна, а культурна. Сучасний користувач має практично необмежений доступ до музики: за декілька секунд можна знайти майже будь-якого виконавця, відкрити альбом або запустити персоналізовану рекомендацію. У дитини з домашнім комп’ютером у 2001 або 2003 році вибір міг бути зовсім іншим, особливо якщо вдома не було постійного доступу до інтернету.
Якщо компакт-дисків небагато, власної музичної колекції ще немає, а завантажити нову композицію швидко неможливо, декілька файлів усередині Windows набувають зовсім іншого значення. Їх відкривають просто з цікавості, потім слухають повторно, а з часом мелодії починають асоціюватися із самим комп’ютером, кімнатою, у якій він стояв, першими іграми та знайомством з інтернетом. Саме тому сьогодні існують обговорення, у яких люди намагаються знайти «ту саму джазову пісню з Windows XP» або згадати назву композиції, яку багато років тому слухали у Windows 7.
Microsoft навряд чи розраховувала на такий ефект, коли додавала демонстраційні файли до операційної системи. Для компанії це був спосіб показати можливості Windows Media Player та мультимедійної підсистеми, але для користувачів ці треки стали частиною особистих спогадів. Саме тому CANYON.MID, Highway Blues або Kalimba сьогодні сприймаються не просто як музичні композиції, а як цифрові артефакти конкретної епохи.
Історія музики Windows чудово показує еволюцію персонального комп’ютера. Спочатку MIDI-файли були практичним інструментом: вони займали мало місця, демонстрували можливості звукової карти та допомагали технічній підтримці перевіряти MIDI-відтворення. Потім з’явилися справжні цифрові записи, а Windows XP мала показати, що персональний комп’ютер став повноцінним мультимедійним центром, здатним замінити частину домашньої аудіо- та відеотехніки.
Vista розширила цю концепцію і запропонувала користувачам цілу невелику колекцію музики, тоді як Windows 7 залишила лише декілька основних демонстраційних композицій. З виходом Windows 8 ця традиція фактично завершилася. За такими, на перший погляд, незначними змінами можна простежити всю історію домашнього ПК: від машин із мегабайтами пам’яті та простими MIDI-синтезаторами до постійно підключених до інтернету пристроїв із доступом до практично необмежених музичних каталогів.
Колись CANYON.MID, Highway Blues, Kalimba та інші композиції були просто файлами, які Microsoft залишила на жорсткому диску нового комп’ютера. Для мільйонів користувачів вони стали музикою того періоду, коли люди вперше відкривали папки Windows, вивчали можливості свого ПК, знайомилися з цифровою музикою та поступово відкривали для себе інтернет. Саме ця випадкова присутність на величезній кількості домашніх комп’ютерів і перетворила звичайні демонстраційні файли на частину цифрової культури.
Минуло багато років, зникли dial-up модеми, домашній телефон більше не відключає інтернет, компакт-диски майже перестали використовувати для перенесення музики, а сучасній Windows уже не потрібна окрема папка з демонстраційними композиціями. Проте достатньо сьогодні запустити старий CANYON.MID, Highway Blues або Kalimba, щоб для когось разом із музикою на декілька хвилин повернулися Windows 95, XP чи Windows 7. І саме це найкраще пояснює, чому звичайні музичні файли, які колись без особливої уваги встановлювалися разом з операційною системою, залишили після себе значно більший слід, ніж Microsoft могла планувати.
