У цій частині статті ми розглянемо практичні аспекти забезпечення безпеки, експлуатації та планування місій БпАК на основі реального бойового досвіду.
64 
У сучасних умовах ведення бойових дій роль безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) стрімко зростає. Вони стають невід’ємною частиною розвідки, координації вогню та забезпечення безпеки операцій. Розуміння основ класифікації, технічних можливостей та впливу факторів довкілля на ефективність БпАК критично важливе для формування успішної стратегії їх застосування. Поглиблене вивчення процедур планування, особливостей роботи в різних погодних умовах і на різній місцевості дозволяє значно підвищити ефективність виконання завдань. У цій частині статті ми закладаємо базу для подальшого глибшого аналізу, розглядаючи ключові теоретичні аспекти, що необхідні для успішного використання БпАК в умовах реальних бойових операцій.
Досвід використання безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) під час проведення ООС (раніше АТО) продемонстрував їхню високу ефективність для підрозділів, що займаються повітряною розвідкою, спостереженням і рекогносцировкою, а також тактичною авіаційною підтримкою. Завдяки БпАК підрозділи отримують оперативну інформацію майже в реальному часі для виконання завдань із розвідки, виявлення цілей, корегування артилерійського вогню та цілевказання.
Безпілотники здатні працювати як у безпосередній близькості до бойових порядків власних військ, так і на значній відстані — на флангах або в глибокому тилу противника (див. мал 1). Вони однаково ефективно використовуються і в районах, віддалених від основних бойових дій, наприклад, під час антитерористичних операцій та боротьби з повстанськими формуваннями.
Практика ООС показала, що при взаємодії безпілотних і пілотованих літальних апаратів значно підвищується якість розвідувальної інформації і зростає точність артилерійських ударів.
Крім того, БпАК успішно виконують завдання повітряної розвідки маршрутів, площинної та зональної розвідки, фіксації результатів бойових дій по об’єктах противника, а також можуть працювати як ретранслятори каналів зв’язку.
Інтеграція безпілотних літальних апаратів у бойові дії разом із колективним застосуванням зброї вимагає ретельного і складного планування, проте є надзвичайно важливим для підвищення ефективності операцій.
Точка (пункт) управління — це орієнтир, чітко помітний на місцевості або на екрані електронного навігаційного пристрою, що застосовується для забезпечення необхідного контролю над переміщенням повітряних суден у польоті. Такі точки є графічними елементами керування і виконують роль контрольних пунктів у повітряному коридорі, подібно до контрольних постів на наземних маршрутах.
Повітряний коридор — визначена ділянка повітряного простору, що обмежує маршрут польоту літальних апаратів поблизу або нижче встановленої висоти. Його створюють для того, щоб забезпечити безпечний рух дружніх сил і уникнути перехресного вогню власної артилерії при залученні авіації.
Координаційний рівень — це процедурний інструмент розмежування руху повітряних суден із нерухомим крилом та гвинтокрилих апаратів шляхом встановлення граничної висоти, нижче якої зазвичай літають лише вертольоти. Цей рівень фіксується у планах організації повітряного руху із зазначенням його статусу — обов’язкового чи рекомендованого. Будь-які операції в межах цього рівня мають узгоджуватися з відповідними органами координації повітряного простору.
Коробка — це тривимірна схема, що використовується для координації вогневої підтримки з повітря. Вона сприяє пришвидшенню атаки цілей на землі і може доповнюватися системами вогню з наземних позицій за допомогою непрямого наведення.
Обмежені робочі зони (райони) — це спеціально визначені ділянки повітряного простору певних розмірів, створені для виконання конкретних завдань, наприклад, для запуску або посадки БпАК. Такі зони формуються за потребою відповідно до умов роботи одного чи декількох користувачів у межах обмеженого повітряного простору.
Експлуатація БпАК — це етап життєвого циклу безпілотного авіаційного комплексу, який розпочинається з моменту прийняття виробу експлуатантом і триває до його виведення з експлуатації.
Несправність — це стан, за якого об’єкт втрачає здатність виконувати хоча б одну зі своїх призначених функцій.
Пошкодження — подія, що призводить до порушення справного стану об’єкта, але при цьому об’єкт залишається працездатним.
Зберігання БпАК під час експлуатації — це перебування безпілотного комплексу у спеціально призначеному місці у визначеному технічному стані для забезпечення його збереження протягом встановленого терміну.
Рекламація — письмова заява споживача на адресу постачальника (виробника або ремонтного підприємства) про виявлені в межах гарантійного строку недоліки продукції чи робіт. Вона містить вимогу щодо відновлення працездатності виробу, його заміни або повторного виконання робіт відповідно до встановлених стандартів.
Склад безпілотних авіаційних комплексів формується залежно від їхньої класифікації та технічних характеристик. До основних компонентів БпАК належать:
системи зв’язку з органами управління повітряним рухом та засоби спостереження, серед яких — голосовий радіозв’язок, канали обміну даними між керівником польотів і зовнішнім оператором, системи автоматичного залежного спостереження, вторинні оглядові радіолокатори тощо;
навігаційне обладнання для орієнтування під час польоту;
технічні засоби, що забезпечують зліт і посадку безпілотника (в залежності від конкретної технології зльоту і посадки);
обчислювальні комплекси управління польотом, системи автоматичного керування та автопілоти;
обладнання для моніторингу технічного стану БпАК під час експлуатації;
системи аварійного припинення польоту, що дозволяють безпечно завершити політ у разі виникнення критичної ситуації;
обладнання для автоматичного повернення безпілотника до місця старту у випадку втрати зв’язку або керування;
озброєння та спеціалізовані засоби для виконання бойових чи спеціальних завдань, таких як застосування авіаційних засобів ураження, ведення розвідки, цілевказання, радіоелектронна боротьба, а також моніторинг об’єктів і територій.
Класифікація безпілотних літальних апаратів у складі БпАК за основними характеристиками подана в таблиці 1.
БпЛА (крім автономних) пілотуються з пунктів дистанційного пілотування з використанням лінії керування та контролю. Протягом польоту керування БпЛА здійснюється з одного або з декількох ПДП (але в жодному разі не одночасно). ПДП є портативним пристроєм або багатопультовою (однопультовою) станцією, може знаходитися в приміщеннях або поза приміщеннями та можуть бути стаціонарними або мобільними (встановленими на транспортному засобі / кораблі / повітряному судні або переносними). Доступ сторонніх осіб до ПДП забороняється.
Лінія керування та контролю є симплексною або дуплексною, її використовують в умовах прямої радіовидимості (line of sight – LOS) або за межами радіовидимості (beyond line of sight – BLOS):
LOS – передавач та приймач знаходяться в межах зони дії взаємної лінії радіозв’язку і взаємодіють безпосередньо або через наземну мережу за умови, що дистанційний передавач знаходиться в межах LOS з БпЛА;
BLOS – будь-яка конфігурація, в якій передавач та приймач не знаходяться в межах LOS. Поняття BLOS охоплює будь-які системи (наземні, повітряні, супутникові), у рамках яких ПДП взаємодіє з одним або декількома ПДП.
Ручне керування (категорія A, BLOS). Цей тип управління передбачає мануальне керування БпЛА за допомогою ручки, педалей повороту та важеля керування двигуном, а також використання автопілота для підтримки заданого режиму польоту. Ручне керування категорії A вважається найскладнішою формою контролю польоту зовнішнім оператором.
Керування через автопілот (категорія B, BLOS). Керування в категорії B здійснюється за допомогою автопілота із можливістю ручного коригування параметрів швидкості, висоти, курсу і вертикальної швидкості. Система забезпечує гнучкість управління через інтерфейс автопілота і дозволяє передачу аварійних команд.
Керування за маршрутом через точки (категорія C, BLOS). У цьому варіанті оператор здійснює лише обмежений контроль за БпЛА, змінюючи маршрут шляхом додавання або видалення точок маршруту з попередньо запланованого польоту. Такий режим дає оператору більше часу для аналізу обстановки та коригування параметрів польоту.
Керування БпЛА у режимі прямої видимості (LOS) під час зльоту та посадки з подальшою передачею управління на BLOS. Для підтримки візуального контакту із БпЛА при зльоті або посадці у режимі прямої видимості залучають додаткового оператора. Після переходу на політ у режимі BLOS керування передається іншому ПДП, який може відрізнятися від початкового.
Підходи до планування використання БпАК подібні до методів планування операцій наземних підрозділів і близькі до процедур застосування пілотованої авіації.
Військовослужбовці штабу розвідки сприяють ефективному обміну інформацією між підрозділами, що використовують БпАК, та підтримуючими частинами, одночасно забезпечуючи розуміння можливостей і обмежень БпАК.
Безпілотники здатні одночасно виконувати декілька завдань завдяки широкому набору цільового обладнання та бойових модулів.
Кожен виліт БпЛА планується з урахуванням розмірів апарата, його висоти польоту, швидкості, характеру завдання і правил використання повітряного простору.
На різних етапах польоту можуть працювати різні екіпажі — наприклад, окрема команда для зльоту і посадки та інша для виконання розвідки.
Усі члени екіпажу повинні чітко розуміти завдання, цілі та послідовність дій. Планування узгоджується для повного усвідомлення кожним етапів завдання і елементів управління повітряним простором.
Польоти БпАК на мирній території здійснюються відповідно до Правил виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України (наказ МОУ № 661 від 08.12.2016).
Бойові польоти БпАК плануються згідно з Тимчасовою настановою з бойового застосування БпАК класу І у Збройних Силах України (наказ ГШ ЗСУ № 228ДСК від 18.06.2018).
Ключова інформація для командира перед завданням:
стартова точка БпЛА, початок розвідки, запланований маршрут і точка завершення завдання;
визначені заздалегідь критичні точки;
заходи підготовки до розвідки;
обмеження чи ускладнення на маршруті;
погодні умови;
характеристики підрозділів або транспорту на маршруті, період доби;
потенційні загрози виявлення.
Завдання, що виконуються БпАК
БпАК забезпечують:
оперативну повітряну розвідку;
безперервне спостереження територій;
надання командирам актуальної інформації про бойову обстановку;
підвищення безпеки основних сил;
виявлення, підсвічування і оцінку цілей;
забезпечення зв’язку через ретрансляцію даних;
супровід переміщення військ і виявлення загроз;
підтримку пошуково-рятувальних операцій.
Тип БпЛА підбирається залежно від характеру завдань.
Фактори, що враховуються під час планування:
тактико-технічні характеристики і обмеження БпАК;
особливості рельєфу місцевості;
погодні умови;
можливості цільового навантаження;
наявність у противника засобів ППО і РЕБ.
Обмеження щодо застосування за різних погодних умов вказані в експлуатаційних інструкціях для кожного БпАК. Остаточне рішення про виконання польоту приймає командир екіпажу.
Форма і характер місцевості мають критичний вплив на ефективність розвідувального обладнання та систем управління і контролю (С2).
Штучні об’єкти, такі як міста, мости або лінії зв’язку, можуть знижувати ефективність розвідки і передачі даних.
Найкращі умови для роботи БпАК створює відкрита місцевість (степ, пустеля), тоді як гірські та лісисті райони значно ускладнюють застосування систем спостереження і потребують спеціальних заходів, таких як використання супутникового зв’язку або багатоканальних систем управління.
Погодні умови повинні відповідати мінімальним стандартам для безпечного виконання завдання. В окремих випадках командування може коригувати ці вимоги залежно від важливості місії.
Таблиця 2 визначає основні обмеження за погодними умовами, які впливають на польоти БпАК. Тактичні безпілотники особливо чутливі до погодних факторів. Деякі моделі БпЛА також здатні самостійно визначати метеорологічні параметри, такі як напрямок і швидкість вітру, температура і тиск (за наявності відповідних датчиків).
Опади, вітер і температура – всі ці чинники можуть негативно впливати на робочі характеристики БпАК і його систем. Особливо важливо враховувати зниження висоти польоту за умов обмерзання, що виникає при температурах нижче 0°C за наявності видимої вологи.
Туман і низька хмарність загалом зменшують ефективність роботи цільового навантаження і значно ускладнюють посадку апарата. Інфрачервоні (ІЧ) камери можуть частково проникати крізь легкий туман, однак у щільному тумані або густих хмарах їхня ефективність суттєво знижується. У таких випадках часто необхідно виконувати польоти на малих висотах для отримання розвідувальних даних, придатних до дешифрування.
Польові вимірювання метеоумов дозволено здійснювати за допомогою мобільних або ручних метеорологічних станцій. Органи управління ЦОВВ, окремі види ЗСУ та ІВФ, які мають підрозділи БпАК у складі, визначають критичні метеоумови, за яких польоти певних класів і типів БпЛА обмежуються або припиняються. Ці обмеження встановлюються відповідно до технічних характеристик, зазначених у КЛЕ БпАК.
Дозвіл на політ у заданих метеоумовах надає командир частини, де розташовується підрозділ БпАК. Остаточне рішення про продовження або припинення польоту в процесі виконання місії ухвалює зовнішній пілот (оператор), оцінюючи реальні та прогнозовані метеорологічні умови.
Під час планування завдань бойового або спеціального призначення технічні характеристики цільового навантаження мають вирішальне значення для успіху операції.
Наразі для БпЛА різних типів використовується широкий набір цільового навантаження, серед якого виділяються оптико-електронні системи у видимому діапазоні, інфрачервоні оптико-електронні пристрої, радіолокаційні станції із синтезованою апертурою, а також сенсори для виявлення рухомих цілей.
Чутливість розвідувальної апаратури визначає якість даних, що збираються. Зовнішній пілот або оператор повинен вибирати те цільове навантаження, яке найкраще відповідатиме умовам виконання завдання повітряної розвідки. Переваги та обмеження кожного типу цільового навантаження детально описані в таблиці 3.
Під час виконання завдань БпЛА зазвичай уникають заздалегідь відомих районів, де розміщені ворожі засоби протиповітряної оборони, зенітної артилерії або комплекси радіоелектронної боротьби. Хоча ураження БпЛА фізичними засобами складне, їхні польоти легко фіксуються радіотехнічними та радіолокаційними засобами розвідки. Тому під час попереднього планування польотних завдань необхідно обов’язково враховувати вибір маршрутних точок, висоту польоту над рівнем моря, місця входу та виходу з району розвідки або бойових дій, а також актуальну інформацію про наявність ворожих засобів ППО і РЕБ.
Оцінка загроз для БпЛА, як з боку засобів типу «земля-повітря», так і «повітря-повітря», має проводитися планувальниками обов’язково. Особливо важливо визначити, які з цих загроз є найнебезпечнішими для виконання конкретного бойового завдання.
Реагування на надзвичайні ситуації під час польоту БпЛА ускладнюється через залежність від швидкості передачі команд управління, яка здійснюється через канали зв’язку або інтернет-з’єднання. Ще одним обмеженням є те, що оператор, який отримує розвідувальні дані для дешифрування, не може одночасно керувати польотом БпЛА.
Однією з головних проблем є можливість втрати каналу передачі даних, що ускладнює управління апаратом у порівнянні з традиційними пілотованими платформами. Тому особлива увага приділяється плануванню заходів для запобігання втраті зв’язку, втраченню позиційних даних та забезпеченню аварійного відновлення управління, враховуючи наявність потрібних комунікаційних ресурсів.
Крім цього, важливим фактором запобігання аварійним ситуаціям є можливість для ударних БпЛА відновити зв’язок шляхом передавання керування іншому пункту наземного керування в межах прямої видимості (LOS). Такі пункти мають бути сумісні з конкретним типом БпАК і забезпечувати можливість безпечного відновлення польоту або посадки.
Застосування БпАК може розглядатися аналогічно до використання пілотованих літальних апаратів з точки зору правил та принципів експлуатації повітряного простору. Проте існують унікальні аспекти, які мають бути враховані командирами та планувальниками при організації роботи БпАК.
В основному, підтримка тактичних наземних операцій за допомогою БпАК поділяється на дві ключові категорії: отримання розвідувальної інформації (ISR) та підтримку дій тактичної авіації, ракетних військ і артилерії. Особливостями застосування є специфіка завдання, наявність супротивника, умови місцевості, погодні фактори, розташування власних військ, рівень підтримки, часові обмеження і вплив присутності цивільного населення.
Основними принципами застосування БпАК є відповідність завдань замислу операції, зосередження зусиль на найважливіших напрямках і правильний розподіл ресурсів. Важливо підтримувати постійну готовність до виконання завдань у будь-яких умовах, незалежно від погоди чи часу доби. Необхідна висока оперативність у зборі, обробці й передачі розвідувальної інформації.
Максимальне використання усіх можливостей БпЛА та його корисного навантаження також є обов’язковим елементом. Особливу увагу слід приділяти забезпеченню живучості підрозділу, що включає професійну підготовку особового складу і грамотне планування маршрутів польотів для мінімізації ризиків. Також критично важливо забезпечувати тісну взаємодію з іншими підрозділами – як під час планування, так і безпосередньо під час виконання завдань. Співпраця з підрозділами ППО, РЕБ та пілотованої авіації має бути чітко скоординована у часі, просторі та за цілями.
Реалізація цих принципів закріплюється у вигляді алгоритмів, які опрацьовуються при плануванні завдань для конкретних підрозділів у межах їх зон відповідальності.
Для успішного виконання завдань ISR необхідно організувати комплексну роботу всіх розвідувальних засобів: планування їх застосування, використання активних сенсорів, обробку отриманих даних та їх розповсюдження всередині розвідувальної системи. Метою є забезпечення актуальної розвідувальної підтримки як для поточних, так і для майбутніх операцій.
БпАК широко використовуються для виконання тактичної повітряної розвідки та спостереження як частина системи ISR. Під час операцій повітряна розвідка дозволяє збирати інформацію про об’єкти супротивника, їх кількість, активність, розташування, належність до певного роду військ та їхнє озброєння.
Найбільш ефективним є узгодження роботи підрозділів БпАК із діями наземних підрозділів. Як правило, використовуються традиційні методи ведення повітряної розвідки, але залежно від обстановки та технічних можливостей БпЛА допускається комбінування кількох методів в межах одного польоту.
Пошук цілей за визначеним маршрутом застосовується у випадках наявності первинної інформації про їхнє можливе розташування або напрямок руху, а також у випадках сприятливої місцевості, що дозволяє однозначно визначати положення цілей.
Цей підхід дозволяє максимально ефективно використовувати тактико-технічні характеристики БпЛА та його обладнання. Спосіб особливо ефективний для моніторингу фронту, флангів, тилу, виявлення загроз на маршрутах або під час оцінки дорожньої інфраструктури. Додатковими завданнями при такому використанні є оцінка прохідності доріг, вибір майданчиків для посадки літальних апаратів, ідентифікація небезпечних ділянок або підозрілих об’єктів.
Пошук об’єктів (цілей) у визначеному районі – використовується для виявлення групових і поодиноких цілей у глибині бойових порядків противника (мал 3).
Для детального огляду окремих ділянок місцевості в межах району повітряної розвідки застосовуються прямолінійні паралельні маршрути, при цьому враховується максимальна ширина поля зору цільового спорядження (розвідувальної апаратури) БпЛА на заданій висоті його польоту.
Перевагами способу є простота планування ведення розвідки, наявність протяжних ділянок прямолінійного горизонтального польоту БпЛА,що дає можливість отримати більш якісне зображення району розвідки. Разом з тим основним недоліком цього способу є низька прихованість польоту БпЛА, особливо при малих смугах захоплення розвідувальної апаратури.
Як правило цей спосіб застосовується, коли існуючі відомості про місцевість обмежені, виконання бойових завдань триває зі зміною рельєфу місцевості, кордони виконання бойових завдань обмежені, або якщо дані про ситуацію на стороні противника не повні.
Пошук об’єктів (цілей) у визначеному районі часто забирає багато часу, охоплює великі відстані та вимагає особливої уваги з боку екіпажу БпАК. Рекомендації з планування аналогічні до процедури розвідки маршруту, за винятком того, що необхідно враховувати роботу декількох екіпажів(пілотованих і безпілотних) на одній лінії.
Баражування у визначеному районі – основний спосіб ведення повітряної розвідки БпЛА під час спостереження за обстановкою, що склалася в глибині бойових порядків противника, під час виконання завдань коригування вогню артилерії, авіації та контролю результатів вогневого ураження (мал 4). Основним недоліком зазначеного способу є низька прихованість БпЛА, велика тривалість польоту в одному районі, що значно збільшує ризики ураження БпЛА засобами ППО.
Спостереження за певною зоною – як правило, це цільова область або окремі будівлі, які знаходяться у районах, що представляють інтерес для оперативних сил. БпАК може безперервно посилати повноекранне відео наземним елементам єдиної системи відеоспостереження (мал 5).
Пошук об’єктів (цілей) у визначеному секторі – застосовується для виявлення рухомих (обмежено рухомих) об’єктів на території противника із застосуванням декількох БпЛА, у випадках, коли місцезнаходження об’єктів противника невідоме. Територія противника при використанні цього способу розбивається на окремі сектори відносно місця розгортання БпАК,в кожному з яких виконує завдання окремий БпЛА (мал 6). Цей спосіб високоефективний в умовах відсутності суцільної лінії бойового зіткнення військ.
Вихід у визначену точку на території противника та її обліт (обліт об’єкта) – використовується під час: ведення конкретних об’єктів противника у заданій глибині його бойових порядків, виконання завдань коригування вогню артилерії, авіації та контролю результатів вогневого ураження; проведення дорозвідки об’єктів противника (мал 7).
Обліт визначеного рубежу бойових порядків противника є найбільш ефективним способом ведення повітряної розвідки, оскільки забезпечує прихованість і мало помітність БпЛА в польоті враховуючи швидкість, висоту польоту та короткі терміни перебування БпЛА в одному районі (мал 8). Цей спосіб використовується для дорозвідки противника та пошуку його уразливих місць.
Довготривале спостереження – забезпечує безперервне спостереження за дорогами (шляхами) на підходах або за тими, які межують з визначеною зоною інтересів, точкою призначення та іншими критично важливими областями (мал 9).
Для підтримки дій ракетних військ і артилерійських підрозділів БпАК залучаються до виконання низки важливих завдань. Серед них: коригування вогню артилерії під час ураження противника, виявлення переднього краю оборони та мінно-вибухових загороджень, визначення місць розташування вогневих засобів ворога, інженерних споруд та укріплень, уточнення результатів вогневого впливу й оцінка ступеня ураження об’єктів, а також розвідка цілей та їхніх координат у ході вогневого контакту. Крім того, БпАК можуть забезпечувати підсвічування цілей.
Застосування БпАК у цьому напрямі вимагає високого рівня злагодженості між екіпажем БпАК і командиром артилерійського підрозділу. Досягти такої взаємодії можливо лише за умови, що оператори БпАК добре розуміють специфіку артилерійської роботи, а артилеристи – можливості й обмеження БпЛА. Найкращих результатів вдається досягти завдяки спільним тренуванням під час маневрів та навчальних стрільб.
Командир артилерії має усвідомлювати, що БпЛА є “очима” батареї, однак вони не можуть миттєво з’являтися над ціллю. Тому перед відкриттям вогню необхідно завчасно узгодити час польоту БпЛА до зони обстрілу, щоб в момент початку стрільби ціль уже перебувала в зоні досяжності розвідувальних сенсорів БпЛА.
Пункт дистанційного пілотування БпАК може розташовуватись поруч із командним пунктом батареї або бути окремо винесеним. У разі налагодженого оперативного зв’язку старший офіцер артилерійського підрозділу може знаходитися на ПДП і безпосередньо керувати процесом коригування вогню.
Прикладом проблемної ситуації може бути випадок, коли БпЛА завчасно направляють до цілі, але батарея з технічних причин не готова відкрити вогонь. БпЛА, знаходячись над районом цілі, ризикує витратити заряд акумуляторних батарей ще до початку стрільби. Наявність апарата над ціллю також може попередити ворога про підготовку артилерійського обстрілу, що суттєво знижує ефективність вогневого впливу.
При коригуванні вогню традиційно використовуються команди на кшталт “недоліт” або “переліт”, але сучасне програмне забезпечення деяких БпАК дозволяє оператору клацанням по розриву на екрані автоматично визначати його координати. Іншим варіантом є використання електронної карти для прив’язки розриву до відомих орієнтирів без потреби точно знати позицію власної батареї. Водночас слід враховувати, що БпЛА зазвичай не можуть зависати над об’єктом і виконують обліт, що ускладнює точне визначення напряму коригування.
Оператори БпАК повинні бути добре ознайомлені з особливостями місцевості навколо цілі та передбачати можливі зміни обстановки внаслідок вогневого ураження, зокрема маневри ворога у напрямку інших позицій чи спробу залишити укріплення. Усі можливі сценарії необхідно обговорювати заздалегідь на етапі планування разом зі старшим офіцером артилерії і екіпажем БпАК.
Для подальшого аналізу й розбору дій під час вогневого ураження рекомендується активувати запис потокового відео на ПДП протягом усього польоту БпЛА.
Основним завданням ударного БпЛА є виявлення та знищення цілей у режимі “мисливця-винищувача”. Серед основних напрямів роботи: нанесення ударів шляхом безперервного патрулювання для виявлення та знищення тактичних груп противника на комунікаційних шляхах або в підозрілих районах, надання безпосередньої авіаційної підтримки сухопутним військам за рахунок доставки озброєння та спостереження за повітряним простором.
Ударні БпАК також можуть бути залучені до пошуково-рятувальних операцій, надаючи інформацію про місцеперебування постраждалих і виявляючи можливі загрози для підрозділів, які проводять евакуацію.
Ще одним завданням є придушення протиповітряної оборони противника шляхом ураження важливих елементів систем ППО, таких як командні пункти чи радіолокаційні станції, з метою порушення їх роботи або повного знищення.
Окрім того, ударні БпАК застосовуються у спільних морських операціях для спостереження за узбережжям, обмеження переміщення надводних цілей, підтримки суден та забезпечення безпеки портів і гаваней.
Для забезпечення повноцінної інтеграції систем управління й контролю БпАК класифікують за класами I, II та III. Усі учасники повинні чітко знати процедури зв’язку, правила передавання відео, особливості роботи каналів передачі даних, а також розуміти механізми їх налаштування і підтримання під час виконання завдань.
Максимальна ефективність застосування БпАК досягається тоді, коли розвідувальні дані надходять безпосередньо до кінцевого користувача, а не через командні центри або штаби. Це вимагає високого рівня кваліфікації екіпажів БпАК та обізнаності командирів у можливостях і обмеженнях систем.
Ці комплекси зазвичай є невеликими, автономними та переносними. Вони призначені для підтримки завдань невеликих тактичних підрозділів і зазвичай обслуговуються одним або двома операторами, які одночасно керують апаратом та стежать за зображенням або відео з цільового навантаження на портативних пристроях.
Обмеження полягають у необхідності прямої радіовидимості для надійного управління. Узагальнену схему управління та контролю БпАК класу І відображено на відповідному малюнку.
Ці комплекси мають більші розміри та призначені для забезпечення маневрових дій командирів на різних тактичних рівнях управління. Водночас вони можуть залучатися і для підтримки невеликих бойових груп, залежно від характеру виконуваних завдань.
Розвідувальні дані з таких БпАК можуть оперативно передаватися бойовим підрозділам у реальному часі через єдину систему віддалених відеотерміналів (OSRVT/Rover) або розповсюджуватись серед тактичних елементів, що діють у координації або працюють над спільним завданням. Обробку зібраної інформації можуть здійснювати безпосередньо фахівці підрозділів БпАК або передавати дані безпосередньо до розвідувальних органів.
Зв’язок у процесі застосування таких комплексів може обмежуватися межами прямої видимості (LOS) або здійснюватися через релейні вузли, якщо апаратура має таку функціональність. Узагальнену схему системи управління та контролю БпАК класу II представлено на малюнку 12.
Керування повітряним простором у системі C2 дозволяє балансувати між різними потребами у його використанні, уникаючи при цьому надмірних обмежень для ефективного застосування бойового потенціалу БпАК. Планувальники польотів мають приділяти першочергову увагу гнучкості й простоті процедур, аби забезпечити максимальну результативність при експлуатації системи.
Як правило, встановлені принципи управління рухом пілотованих літальних апаратів поширюються і на експлуатацію БпАК. Завдання для БпАК повинні враховуватися ще на ранніх етапах розробки наказів щодо управління повітряним рухом, наказів на застосування авіації, а також у спеціальних інструкціях. Використання БпАК має відповідати всім погодженим етапам планування, командування та виконання процедур залежно від обставин.
БпАК класу I зазвичай немає потреби включати в наказ про завдання авіації, якщо їхні робочі висоти не створюють ризику конфлікту з іншими повітряними операціями. Натомість завдання для БпАК класу II та III обов’язково мають бути включені до такого наказу для запобігання можливим конфліктам у повітряному просторі.
Варто також враховувати, що супротивник може виробляти або закуповувати БпАК в інших країнах, тому пункти C2 повинні мати можливість ідентифікувати дружні БпЛА, ворожі літальні апарати й крилаті ракети.
Обмежені оперативні зони можуть створюватися над районами, де передбачається інтенсивне використання повітряних суден різного типу, наприклад, у межах міських операцій. Такі зони визначаються для усього театру бойових дій через наказ щодо управління повітряним рухом. Інформація про ООЗ містить контактні частоти для літальних апаратів, що пролітають через зону, координати вогневих підрозділів рівня бригади, напрямки вогню і діяльність авіації в межах ООЗ. Приклад встановлення обмеженої оперативної зони наведено на малюнку 13.
Система зональної безпеки – наземні підрозділи можуть розробити систему зональної безпеки, за допомогою зон безпеки, заснованих на межах між підрозділами, щільності населення, географічних районах, або за будьякою системою, яка полегшує запобіганням конфліктів у повітряному просторі для елементів маневрування. Приклад зони показаний на малюнку 14.
Проведений аналіз свідчить, що застосування безпілотних авіаційних комплексів у ході проведення ООС (раніше АТО) стало ключовим чинником підвищення ефективності тактичних і оперативних операцій. Завдяки здатності БпАК виконувати широкий спектр завдань – від повітряної розвідки до коригування артилерійського вогню і безпосередньої авіаційної підтримки – підрозділи отримали істотні переваги в оперативній обізнаності, швидкості реагування й точності бойових дій.
Разом із тим інтеграція БпЛА в загальну систему управління бойовими діями вимагає високого рівня підготовки екіпажів, чіткої взаємодії між підрозділами та уважного планування із врахуванням погодних умов, рельєфу місцевості, загроз із боку ППО та РЕБ противника. Практичний досвід підтвердив: чим ретельніше узгоджені дії безпілотних і пілотованих систем, тим вища ефективність бойових операцій.
Завершивши огляд загальних понять, процедур планування і базових принципів застосування БпАК, далі ми перейдемо до поглибленого аналізу організації зв’язку, особливостей технічної експлуатації комплексів та формування контрольних списків для планування завдань на основі бойового досвіду ООС.
Продовження у другій частині.
64 
44 
100